Управління процесом створення спільних бізнес - інкубаторів в сучасних умовах функціонування ринкової економіки

На жаль, українське суспільство ще не усвідомило реальної цінності інформації, передачі ноу-хау забезпечуваних консультантами. Тому для подальшого розвитку, захисту вітчизняного ринку консультаційним фірмам нічого не залишається, крім як консолідуватися, створювати власні об'єднання, здатні забезпечити сполучення високої якості послуг і гідної оплати роботи консультантів.

 

 

Загальною закономірністю розвитку консультаційного бізнесу є відповідність рівня спеціалізації консультаційних фірм зрілості ринкових відносин у навколишньому економічному середовищі. Така закономірність чітко просліджувалася протягом історії становлення і розвитку консультаційної індустрії в західних країнах. Сімдесятирічний період командно-адміністративного періоду керування економікою східноєвропейських країн у своєму складі включав і централізоване керування розвитком консультаційного сервісу (70% усього часу існування такий діяльності.)

Серед країн Співдружності Україна не займає ведучих позицій але розвитку власної консалтингової галузі - на вітчизняному ринку функціонують близько 120 консалтингових фірм (у Росії -близько 500). Але динаміка розвитку консультаційного бізнесу свідчить про його наростаючу тенденції. Відповідно до статистичної інформації період 1998-2001 р. не відзначений особливими зрушеннями до розвитку консультаційного ринку - рівень росту пропозиції 2001 р. дорівнює рівню 1990 року. 

З посиленням приватизаційних процесів у країні на вітчизняному консультаційному ринку пропозиція поповнюється послугами в області загального керування: оцінка бізнесу, консультування з питань приватизації, оцінці нерухомості. Консультанти робили допомогу в рішенні наступних питань, що виникають у ході приватизаційного процесу:

-оцінка сильних і слабких сторін, підприємницької діяльності;

-оцінка існуючих і потенційних ринків збуту продукції;

пошук потенційних інвесторів і розробка прийнятних для останніх інформаційних пакетів по обґрунтуванню потреби в інвестиціях (у т.ч. іноземних);

-розробка фінансових проектів розвитку таких ключових сфер діяльності підприємств, як маркетинг, канали постачання і розподілу, контроль над якістю, інженерні інновації, технологічні проекти по зміні форми власності.

За період 2002-2006 р. розвиток консалтингового ринку мало наступний характер: темп росту стосовно попереднього року в 2002 р. складав 350%, 2003 - 214%, 2004 - 100%, 2005 - 173%, 2006 -177% (див. табл. 1.5 ). Стрибкуватість розвитку вітчизняного ринку закономірно обумовлена темпами ускладнення ринкових відносин між економічними суб'єктами.

З 2000 долі констатується утворення вітчизняних фірм, орієнтованих на одержання основного доходу від консультаційних послуг, тобто власне консалтингові фірми широкої спеціалізації.

Посилення конкурентного протистояння на консалтинговому ринку стимулює збільшення пропонованого обсягу послуг. Протягом цих років спостерігається зростаюча динаміка фірм, що вказують в анотації діяльності повний обсяг консалтингових послуг. Так, якщо в 1999—2001 р. почали функціонувати два консалтингових підприємства широкої спеціалізації, то за період 2002—2004 р. 10 фірм, що утворилися, пропонували усі види консультування (27% знову створеного за даний період пропозиції), за 2005— 2006 р. почали бізнес 32 таких консультаційних чи фірм 44% створеного за зазначений період пропозиції. На сьогоднішній день вітчизняні фірми широкого профілю складають близько 48% усіх виробників консультаційних послуг.

Надання консалтингової послуги, як правило, відбувається по місцезнаходженню замовника. Перевага «м'яких елементів» (основний фактор виробництва — робоча сила) у виробничому процесі забезпечує мобільність консультаційного сервісу, відсутність регіональної прихильності, що дозволяє консультаційній фірмі розширювати географію продажу послуг. Основний (головний) офіс відкривається в центрі економічно розвитого регіону, де існує імовірність наявності стабільного попиту, обумовлена компетентністю в регіоні управлінського апарата (достатні знання про можливості консалтинга, уміння їхній використовувати), прогресивністю виробничих технологій (чи ж готовністю до їх удосконалення), можливістю платити за якість послуг. Ситуація на 1.01.07 р. складалася в такий спосіб:

Київська область (61% усіх консультаційних фірм), Дніпропетровська (13%) і Харківська (9%>) області. Всі інші області від 1% до 4%>. Аналіз пропозиції консультаційних послуг у регіональному аспекті свідчить, що до найбільш розповсюджених видів управлінського консультування відносяться:

•загального керування (Дніпропетровська, Київська, Харківська, Одеська, Запорізька, Донецька, Львівська, Миколаївська, Херсонська області);

•маркетингу (Дніпропетровська, Київська, Харківська, Запорізька області);

•інформаційних технологій (Дніпропетровська, Київська, Житомирська, Миколаївська, Одеська, Харківська);

•фінансового керування (Київська, Харківська, Львівська, Миколаївська, Херсонська області і м. Севастополь);

•керування кадрами (Київська, Харківська, Запорізька);

•спеціальні консалтингові послуги представлені багатьма регіонами.

Лідируюче місце серед даних послуг зберігають навчальне консультування, юридичний консалтинг.

Зміст консультантів вузької спеціалізації при сформованому рівні розвитку економіки, і відповідно попиту, на сьогоднішній день фінансово себе не виправдує. Першопричиною варто назвати важкий фінансовий стан промислового виробництва. У зв'язку із сертифікатною приватизацією 60% промислових виробників перемінили державну форму власності на колективну. Дев'яносто відсотків колективної власності складають AT, на яких ще не довершений другий етап переділу акціонерного капіталу, що фактично означає відсутність зацікавленого в росту виробничого капіталу керівництва. Проте саме AT у 2006 році зробили більш 60%) промислової продукції. Приватна форма власності, що володіє великим потенціалом виробничого розвитку, у промисловості розвита слабко - всього 95 підприємств. Відсутність платоспроможного попиту промислових виробників на консультаційні послуги, у свою чергу, не сприяє поповненню кадрового потенціалу консалтингових фірм фахівцями вузької спеціалізації.

Якщо розглядати форму власності консалтингового сервісу, то, як правило, дані фірми також є представниками колективної власності. Так, 47% фірм мають форму господарських товариств, у т.ч. 34% - товариства з обмеженою відповідальністю, 12% — AT. Перевага