Види пам’яті, їх суть, співвідношення та розвиток

 

Вступ

I. Сучасні теорії пам’яті

1.1 Теоретична сутність процесу запам’ятовування

1.2 Обґрунтування існуючих видів пам’яті

1.3 Динаміка змін співвідношення видів пам’яті

1.4 Вікові особливості розвитку пам’яті

II. Дослідження

2.1 Методика дослідження короткочасної пам’яті

2.2 Методика дослідження оперативної пам’яті

2.3 Методика дослідження образної пам’яті

2.4 Методика дослідження оперативної та образної пам’яті

2.5 Метод застосування 10 символів

2.6 Рекомендації вчителю, що потрібно робити для покращення пам’яті учнів

Висновки

Додатки

Література

 

 

Пам’ять – сама довговічна з наших здатностей

Пам’ять лежить в основі здібностей людини, є умовою навчання, придбання знань, формування умінь і навичок. Без пам’яті неможливе функціонування ні особи, ні суспільства. Завдяки своїй пам’яті, її вдосконаленню, людина виділилася з тваринного царства і досягла таких висот, на яких він зараз знаходиться. Та її подальший прогрес людства без постійного поліпшення цієї функції немислимий.

Пам’ять є в усих живих істот, але найбільш високого рівня свого розвитку вона досягає у людини. Такими мнемічними можливостями, які має людина, не розташовує ніяка інша жива істота у світі.

Індивідуальні відмінності завжди універсальні. У тваринному світі вони можуть перекривати видові відмінності, а у людей розмах цих відмінностей такий великий, що від них не можна відволікатися, оскільки конкретний прояв будь-якого загального закону завжди включає ” чинник особи “ і ” чинник індивідуальності “.

Навіть у звичайних групах людей індивідуальні відмінності пам’яті значні. Ці відмінності носять кількісні і якісні характеристики. Яка ж природа цих відмінностей і чим вони обумовлюються, природженими здібностями або властивостями людського мозку або ж звичної міри є продуктом систематичних тренувань або виробітку доцільних прийомів запам’ятовування.

Будучи найважливішою характеристикою усих психологічних процесів, пам’ять забезпечує єдність і цілісність людської особистості.

Кожному віку характерні відповідні особливості. Кардинальні зміни в процесі пам’яті відбуваються в підлітковому віці. Цей вік характеризується переходом від дитинства до дорослого життя. У зв’язку з цим відбуваються зміни в мисленні, увазі, розвиваються інтелектуальні здібності. Пам’ять лежить в основі психічних процесів.

Актуальність дослідження.

Пам'ять є одним з найцінніших властивостей людського життя. У психології вона вважається одним з основних пізнавальних процесів. Стародавні греки вважали богиню Мнемосіна матір'ю всіх муз. Саме з античності до нас прийшов поетичний образ слідів пам'яті як відбитків на воскових дощечках, які поміщені в наших душах. Якщо відбитки наших відчуттів і думок стираються з цих дощечок, то людина вже нічого не знає.  На сьогодні в психологічній та педагогічній практиці вивчення процесів пам'яті людини на різних вікових етапах її розвитку є досить актуальними, оскільки особливості виділених процесів впливають на показники успішності у навчальній діяльності. Пам'ять є одним з найцінніших властивостей людського життя. У психології вона вважається одним з основних пізнавальних процесів. Крім того – вона є своєрідною основою всякого пізнання. Для того, щоб піднятися на вищий ступінь розвитку, людина має засвоїти знання про навколишній світ, оволодіти нормами поведінки, набути певних навичок і вмінь. Все це пов’язано з роботою пам’яті. Якби людина не запам’ятовувала те, що сприймала, переживала, робила, її психічний розвиток був би неможливий.

Багато відомих психологів займалися вивченням пам’яті. Питаннями: «Що таке пам’ять?», «Як вона діє?», «Як її покращити?» – людство займалось давно. Вже в Древній Греції була розроблена мнемонологічна система. З древніх часів до нас надійшли поради щодо покращення пам’яті. Родоначальником наукового психологічного аналізу проблем пам'яті вважається Г. Еббінгауз. Він вперше поставив завдання експериментального дослідження пам'яті, розробив методи вимірювання мнемічних процесів і в ході своєї експериментальної роботи встановив закономірності, яким підкоряються процеси запам’ятовування, збереження, відтворення і забування.  А. О. Смірнова, З. М. Істоміна, М. М. Шардакова, О. М. Леонтьєва, П. І. Зінченко, Г. С. Костюк, А. В. Петровський у своїх працях говорили, що запам’ятовування не є відбитком предмета. Дослідження властивостей пам’яті виконувалися вченими: В. І. М’ясищевим, Р. Арткінсоном, П. І. Зінченком, Ф. Лазером та іншими. В. І. Самофанова, З. М. Істоміна, П. П. Пальцева, С. Г. Бархотова показали, що є певнівідношення між повнотою, швидкістю і міцністю запам’ятовування. За А. Біне, А. А. Смірновим, Є. Мейманом, О. П. Нечаєвим змістова пам’ять має великі переваги порівняно з механічною.

Оскільки проблема вивчення процесів пам’яті хвилює багатьох, актуальним на сьогодні є продовження її детального вивчення. Отже, на сьогодні досліджують процеси пам‘яті людини багато сучасних вчених-психологів, зокрема П. І. Заіченко, Вольперт І. Е., Політов Ф. В., Лурія А. В., Смірнова А. О, Леонтьєва О. М.

Тому я вирішила дослідити види пам’яті, розвиток, її суть та співвідношення у учнів молодшого шкільного віку.

Гіпотеза.

З роками наша пам’ять змінюється. В залежності від її виду, зміни проходять по різному.

Протягом раннього віку змінюється продуктивність короткочасної вербальної пам'яті. Зазнають змін також короткочасні зорова і слухова пам'ять.

Активна розумова діяльність молодших учнів сприяє досягненню високих показників розвитку залучених у неї видів пам'яті.

Мета.

Провести методики для дослідження видів пам’яті та розвитку пам’яті учнів молодшого шкільного віку. Дослідити зорову, слухову, словесно-логічну, емоційну та інші види пам’яті