Види пам’яті, їх суть, співвідношення та розвиток

Відтворення – процес відновлення збереженого матеріалу пам’яті для використання в діяльності та спілкуванні. Розрізняють два види відтворення:

впізнавання;

згадування.

Впізнавання – це відтворення якого-небудь об’єкта в умовах повторного його сприйняття.

Згадування – це відтворення попередньо набутих навичок, знань, вмінь відповідно до змісту та завдання діяльності: мимовільне або довільне.

 

 

Оскільки пам’ять включена в усі різноманіття життя й діяльності людини, то й форми її прояву надзвичайно різноманітні. Розподіл пам’яті на види повинен бути обумовлений, насамперед, особливостями самої діяльності, у якій здійснюються процеси запам’ятовування і відтворювання. Це справедливо й для тих випадків, коли той або інший вид пам’яті виступає в людини як особливість його психічного складу. Адже перш ніж певна психічна властивість у діяльності проявляється, вона в ній формується. Як найбільш загальна підстава для виявлення різних видів пам’яті виступає залежність її характеристик від особливостей діяльності, у якій здійснюються процеси запам’ятовування й відтворення.

Також можна сказати, що у різних видів діяльності можуть переважати різні види психічної активності: моторна, емоційна, сенсорна, інтелектуальна. Кожен із цих видів активності виражається у відповідних діях й їхніх продуктах: у рухах, почуттях, образах, думках, обслуговуючі специфічні види пам’яті одержали в психології відповідні назви: рухова, емоційна, образна і словесно-логічна.

Всі види пам’яті підпорядковані своїй даній класифікації. Тому й існують різні класифікації видів пам’яті.

Класифікації видів пам’яті:

1. Класифікація за участю волі в процесі запам’ятовування;

2. Класифікація за психічною активністю, яка переважає в діяльності;

3. За тривалістю збереження інформації;

4. По суті предмета і способу запам’ятовування.

1. За характером участі волі пам’ять поділяють на мимовільну і довільну.

Мимовільна пам’ять означає запам’ятовування і автоматичне відтворення, без будь-яких зусиль. У цьому випадку запам’ятовування відбувається без будь-яких зусиль „автомати-ний”.

Тобто, запам’ятовування певної інформації без свідомого рішення її запам’ятати та без спрямованих зусиль у цьому напрямі (іноді навіть супроти своєї волі), то це вияв мимовільної пам’яті.

Довільна пам’ять передбачає випадки коли присутня конкретна задача, і для запам’ятовування використовуються вольові зусилля. Тобто, це тоді коли ж у наслідок власного рішення робимо свідомі зусилля, щоб щось запам’ятати.

У даному виді пам’яті велику роль відіграє мета. Доведено, що мимоволі запам’ятовується матеріал який цікавий для людини, яка має велике значення. Можна також сказати те, що обидва види необхідні для повноцінного людського життя. Прояви довільної пам’яті з’являються ще в дітей дошкільного віку, але її значення з роками стрімко зростає.

2. За характером психічної діяльності, за допомогою якої людина запам’ятовує інформацію, пам’ять поділяють на рухову, емоційну (афективна), образну і словесно-логічну.

Рухова (кінетична) пам’ять – запам’ятовування і збереження, а при необхідності відтворення різноманітних складних рухів. Цей вид пам’яті відіграє активну участь у розвитку рухових (трудових, спортивних) умінь і навичок. Усі ручні рухи людини пов’язані з цим видом пам’яті. Цей вид виявляється у людини раніше за все, і вкрай необхідна для нормального розвитку дитини. Ця пам’ять є необхідною для малої дитини, коли вона вчиться використовувати предмети щоденного побуту, та при вивченні письма, спортсмену, який прагне вдосконалити свої досягнення, а також кожному, хто навчається використовувати різноманітні інструменти й пристрої в професійній діяльності.

Емоційна пам’ять – пам’ять на переживання. Особливо цей вид пам’яті проявляється в людських взаєминах. Як правило, те що викликає у людини емоційні переживання, запам’ятовується їм без особливих зусиль і на тривалий термін. Як вже було згадано, приємні події більш міцно відкладаються в пам’яті ніж неприємні. Даний вид пам’яті грає важливу роль у мотивації людини, а проявляє себе ця пам’ять дуже рано: близько 6 місяців. Пережиті та збережені в пам’яті почуття виступають у вигляді сигналів, або спонукають до дії, або утримують від дії, що викликають в минулому негативні переживання. При цьому вторинні почуття можуть не тільки не відповідати своїм оригіналам (спочатку випробуваним почуттям) за силою і смисловому змісту, але і міняти свій знак на протилежний.

Словесно-логічна пам’ять – це різновид запам’ятовування, коли велику роль у процесі запам’ятовування відіграє:

1. Слово;

2. Думка;

3. Логіка.

У даному випадку людина намагається зрозуміти засвоювану інформацію, пояснити термінологію, встановити всі смислові зв’язки в тексті, і тільки після цього запам’ятати матеріал. Людям з розвиненою словесно-логічною пам’яттю легше запам’ятовувати словесний, абстрактний матеріал, поняття, формули. Цим типом пам’яті, у поєднанні зі слуховою, мають вчені, досвідчені лектори, викладачі вузів і т. д. У словесно-логічній пам’яті головна роль належить другій сигнальній системі. Спираючись на розвиток інших видів пам’яті, словесно-логічна пам’ять стає провідною по відношенню до них, і від її розвитку залежить розвиток всих інших видів пам’яті. Словесно-логічній пам’яті належить основна роль в засвоєнні знань учнем в процесі навчання.

Оскільки наші думки можуть бути втілені в різну мовну форму, то відтворення їх можна орієнтувати на передачу або тільки основного змісту матеріалу, або його буквального словесного оформлення, тобто за ступенем участі мислення в словесно-логічній пам’яті виділяють:

Механічну пам’ять;