Види пам’яті, їх суть, співвідношення та розвиток

Механічна пам’ять – це та пам’ять, в якій процеси запам’ятовування, збереження, згадування і впізнавання інформації ґрунтуються виключно на багаторазовому, механічному, бездумному повторенні відповідного матеріалу.

Тут діють наступні два закони. Перший закон: без повторення матеріалу процеси пам’яті не працюють. Другий закон: чим більше число разів повторюється матеріал, тим краще він запам’ятовується, довше зберігається, легше пригадується і швидше впізнається. Цей вид пам’яті є у дітей раннього віку, і саме на даний вид пам’яті спираються її процеси протягом усього часу шкільного навчання дітей. З віком можливості механічного запам’ятовування матеріалу погіршується, і десь після 30-40 років механічна пам’ять у людини перестає розвиватися, а після 50-60 років у більшості людей вона починає поступово погіршуватися.

Логічною пам’яттю називають пам’ять, в якій всі зазначені вище процеси базуються на осмисленні і глибокому розумінні матеріалу, що запам’ятовується. Тут не потрібне повторення, достатньо розуміння того, що необхідно запам’ятати, – і відповідний матеріал відразу ж опинитися у довготривалій пам’яті людини. Логічна пам’ять при її тренуванні дає дуже хороші результати, і набагато більш ефективна ніж просто механічне запам’ятовування. Деякі дослідники вважають, що ця пам’ять формується і починає „працювати” пізніше інших. П. П. Бонських називав її „пам’ять-розповідь”. Вона є у дитини вже в 3-4 роки, коли починають розвиватися самі основи логіки. Розвивається з навчанням дитиною основ наук. Цей вид пам’яті людина набуває в процесі життя. Саме цим видом пам’яті переважно користуються дорослі, які займаються розумовою працею.

Образна пам’ять – пов’язана із запам’ятовуванням і відтворенням чуттєвих образів предметів і явищ, їх властивостей, відносин між ними. Дана пам’ять починає виявлятися до віку 2-х років, і досягає своєї найвищої точки до юнацького віку. Образи можуть бути різними: людина запам’ятовує як образи різних предметів, так і загальне уявлення про них, з якимось абстрактним змістом. Запам’ятовувати образи допомагають різні аналізатори. У різних людей більш активні різні аналізатори, але як було сказано на початку роботи у більшості людей краще розвинена зорова пам’ять. У свою чергу, образну пам’ять ділять по виду аналізаторів, які беруть участь при запам’ятовуванні вражень людиною. Образна пам’ять може бути:

Зоровою;

Слуховою;

Нюховою;

Дотиковою і смаковою.

Зорова пам’ять – пов’язана із збереженням і відтворенням зорових образів. Люди з розвинутою зоровою пам’яттю зазвичай мають добре розвинену уяву і здатні „бачити” інформацію, навіть коли вона вже не впливає на організм почуттів. Вона дуже важлива для людей деяких професій: художників, інженерів, композиторів. Пом’януто раніше про ейдетичний зір, або феноменальну пам’ять, також характеризуються сильною образністю.

Слухова пам’ять – це гарне запам’ятовування і точне відтворення різноманітних звуків: мови, музики. Така пам’ять особливо необхідна при вивченні іноземних мов, музикантам.

Дотикальна, нюхова і смакова пам’ять – це приклад пам’яті, (існують інші види, які не будуть згадані), яка не відіграє суттєвої ролі в житті людини, можливості такої пам’яті дуже обмежені і її роль – це задоволення біологічних потреб організму. Вони розвиваються особливо гостро тільки у людей певних професій.

Названі види пам’яті для людини не є функціонально однаковими. Головний вид людської пам’яті – зорова пам’ять. Через орган зору людина отримує найбільшу частину життєво необхідної інформації. На друге місце з функціональної значимості можна поставити слухову пам’ять, а далі, відповідно, у зазначеній вище послідовності інші різновиди пам’яті.

У деяких людей зустрічається високорозвинена і тонко диференційована слухова, смакова і нюхова пам’ять. У цих випадках говорять про особливі мнемічні задатки, наявні у людини.

3. За тривалістю збереження інформації:

1) Миттєва або іконічна пам’ять. Дана пам’ять утримує матеріал, який був щойно отриманий органами почуттів, без якої-небудь переробки інформації, де тривалість даної пам’яті – від 0, 1 до 0, 5 с. Часто в цьому випадку людина запам’ятовує інформацію без свідомих зусиль, навіть проти своєї волі. Це пам’ять-образ. Дана пам’ять виявляється у дітей ще в дошкільному віці, але з роками її значення для людини зростає.

2) Короткочасна пам’ять – зберігання інформації на протязі короткого проміжку часу: в середньому близько 20 с. Цей вид запам'ятовування може відбуватися після одноразового або дуже короткого сприйняття. Ця пам'ять також працює без свідомого зусилля для запам'ятовування, але з установкою на майбутнє відтворення.

У пам'яті зберігаються найбільш суттєві елементи сприйнятого образу. Короткочасна пам'ять «включається» тоді, коли діє, так звана, актуальна свідомість людини (тобто те, що усвідомлюється людиною і якось співвідноситься з його актуальними інтересами і потребами).

Інформація вводиться в короткочасну пам'ять за допомогою звертання уваги на неї. Наприклад: людина сотні разів бачив свій наручний годинник, може не відповісти на питання який цифрою, римської чи арабської, зображена на годиннику цифра 6. Він ніколи цілеспрямовано не звертав увагу на цей факт, і таким чином інформація не відклалася в короткочасній пам'яті. Обсяг короткочасної пам'яті дуже індивідуальний, і існують розроблені формули і методи для її вимірювання. У зв'язку з цим необхідно сказати про таку її особливості як властивість заміщення. Коли індивідуальний обсяг пам'яті переповнюється, нова інформація частково заміщає зберігається там, а стара інформація часто безповоротно зникає. Гарним прикладом можуть бути труднощі при запам'ятовуванні великої кількості прізвищ та імен людей, з якими ми щойно