Застарілі слова, їх стилістичні функції у текстах разних стилів

Є чотири типи змін у лексико-семантичній системі: 1) зникнення слів; 2) зникнення значень слів; 3) поява нових слів; 4) поява нових значень. Ці лексико-семантичні зміни відображені в таких поняттях, як архаїзми, історизми, неологізми і запозичення.

 

 

Отже, одні слова архаїзуються, переходять з активної лексики до пасивної у зв'язку з тим, що зникають з побуту й життя людського суспільства позначувані ними предмети, події, явища, поняття, тобто у зв'язку з дією екстралінгвістичних факторів. Інші слова переходять з активного словника в пасивний, перестають бути загальновживаними, зрозумілими для носіїв мови, або й зовсім зникають з суспільного вжитку, забуваються носіями мови через витіснення їх рівнозначними словами, що з тих чи інших причин виявляються більш прийнятними для називання тих самих предметів, подій, явищ, понять, для вираження тих самих думок, почуттів. Процес цей зумовлений дією внутрішніх факторів розвитку мови.

Ступінь застарілості того чи того слова залежить від місця його в лексичній системі, від часу використання в мові протягом її існування, від семантичних та граматичних якостей. Що довше вживалося слово, що тісніші були його значеннєві та словотворчі зв'язки, то менше зачіпає його процес старіння. Відмінності між застарілими словами та межі їх використання в сучасній, мові залежать від причин виходу цієї лексики з активного вжитку. Такими причинами є, по-перше, зникнення з життя певних понять, по-друге, заміна окремих назв іншими. Отже, одні слова переходять до розряду пасивної лексики або й зовсім припиняють своє існування разом з позначуваними поняттями; інші поступаються місцем новим лексемам, котрі виявляються придатнішими для називання тих самих понять.

У межах застарілої лексики виділяються слова, що зовсім вийшли з ужитку і семантика їх майже невідома сучасним мовцям: галити – радіти, буй – хоробрий, гудець – музикант, правотар – адвокат, синовець – син брата, сестринець – син сестри, нетій – племінник (хоч вони мають у своєму складі зрозумілі й тепер компоненти).Ще одну групу цієї лексики становлять слова з меншим ступенем застарілості. Вони можуть використовуватися мовцями в сучасній мові з певною стилістичною метою: атратмент, боярин, отверзати, рать, прах.

Перша група застарілих слів — це матеріальні архаїзми, або історизми.Наприклад: війт «сільський староста», осавула «прикажчик у панському будинку», волосний «посадова особа, яка працювала у волосній справі», десяцький «поліцейський служитель на селі», сотник «особа, що очолювала сотню – складову частину полку», січовик «січовий стрілець», кожум’яка «майстер, що виробляв сирицю», чумак «візний і торговець, який перевозив на волах хліб, сіль, рибу та інші товари для продажу», досвітки «зібрання сільської молоді, організовані для спільної праці та розваг в осінній та зимовий час»; рос. боярин, кадет, вкрой (складноскорочене слово зі словосполучення школьный работник), колесовать і укр. колесувати «піддавати дуже жорстокій смертній карі, ламаючи кістки на спеціально обладнаному колесі, що крутиться»; англ. halberd «алебарда», musket «мушкет», visor «забрало», whipping-boy «хлопчик, який виховувався разом із принципом і якого карали биттям за провину принца», manbote «штраф, який виплачувався сеньйору за вбивство селянина», фр. bailli «балії – королівський чиновник».

Історизми не мають синонімів у сучасній мові, однак вони можуть повертатися в мову, якщо відновлюються відповідні чи подібні реалії. Так, зокрема, в останні роки отримали друге життя колишні історизми: гривня, віче, пластуни; рос. дума, губерния, губернатор, тощо. Водночас нерідко до історизмів переходять слова, які виникли зовсім недавно, як, наприклад, лікнеп, раднаргосп, перебудова.

 Слова, що належать до другої групи, звуться стилістичними архаїзмами, або просто архаїзмами (гр. archaios «стародавній»), 3-поміж них виділяються

 лексичні архаїзми (застарілі, синоніми до слів сучасної мови) : атрамент – чорнило, десниця — права рука, правиця, перст — палець, ланіти – щоки, рать – військо, дзиґар – годинник, вікторія – перемога, узріти – побачити, ректи – сказати, одесную – праворуч, оний – той, сиріч – тобто, вия – шия, ликувати- радіти, тріумфувати, зріти – бачити, відати – знати, марець – березень, паздерник – жовтень, пря – спір;

 с л о в о т в о р ч і архаїзми (мають спільні корені, але відрізняються суфіксами чи префіксами): письмовець — письменник, возсіяти — засяяти, словеса- слова, рибар – рибалка, сіятель – свяч, творитель – творець, возвеличувати – звеличувати, фортеція – фортеця, урозуміти – зрозуміти, возсіяти – засяяти, женський- жіночий; 

лексико-фонетичні (від сучасних слів відрізняються звуковим оформленням): злато:— золото, серебро — срібло, враг – ворог, глас – голос, зерцало – дзеркало, сподар – господар, піїт – поет, прах – порох, храм – хороми, вольний – вільний; 

фонетичні архаїзми (характеризуються застарілою вимовою окремих звуків, наприклад о замість і в закритих складах, із/іс як варіант префікса з): зіма — зима, ріжниця – різниця, сей – цей, братік – братик, збірати – збирати, крівавий, кровавий – кривавий, ізгаснути, ісходити;

семантичні архаїзми (застарілі в одному із своїх значень): держати в розумінні «мати