Застарілі слова, їх стилістичні функції у текстах разних стилів

фразеологічні архаїзми: во врем’я оно, ситник берднику не товариш;

морфологічні архаїзми: збереження давніх особливостей формотворення, словозміни, наприклад нестягнені форми слів прикметникового відмінювання (молодая – ж.р., молодеє - с.р., молодії – мн.), короткі форми прикметників у функції означення (фольклорне «дрібен дощик іде»), форми наказового способу другої особи множини з закінченням –іте («Кайдани порвіте і вражою злою кров’ю волю окропіте» - у Т. Шевченка; «торгував єси» - у П. Куліша), форми дієприслівників теперішнього часу без суфікса –чи (ходя, сидя, лежа: «Полюбила козаченька при місяці стоя» - з народної пісні);

синтаксичні архаїзми, наприклад форма називного – знахідного відмінків при назвах осіб (з народних пісень: «Через рідну неньку, через рідні сестри...», «Перечула через люди, що батенько в гості буде»).

Деякі архаїзми зберігаються тільки в стійких словосполученнях, наприклад «святая святих», «многая літа» (старі форми середнього роду множини зі старослов’янської мови).

Архаїзми мають синоніми: чоло-лоб, перст – палець, отчий – батьківський, бран – полон, уповати – надіятися, отверзати – відкривати, вельми – дуже, всує – даремно.

 Однак на означення назв зниклих предметів, явищ, понять, тобто усього того, що належить до старовини, історії суспільства, минулого науки, культури і т. д., набагато ширше вживають термін історизми, а для всіх інших застарілих слів — архаїзми.

Отже, історизми — слова або сталі словосполучення, які означують реалії, що вийшли з ужитку й належать до старовини. Як стилістичний засіб історизми відтворюють історичний колорит певної доби. 

Матеріальні архаїзми відрізняються від стилістичних також характером і можливістю їх використання в сучасній українській літературній мові. Вони використовуються «сучасними письменниками в мові історичних романів, повістей, оповідань та інших творів. Відтворюючи факти і події минулих історичних епох, письменник, природно, активізує, відживлює і слова-позначення, що належать до тих епох».

 

 

Серед матеріальних архаїзмів, або історизмів, можна виділити такі головніші семантичні групи слів:

1. Слова, що характеризують класову структуру суспільства, соціальний стан, місце людини в суспільстві та суспільні взаємовідносини представників різних верств населення минулих часів, наприклад: бай, боярин, бояриня, вельможа, вінценосний, владика, вотчинник, дворянин, дука, імператор, князь, король, купець, купчиха, лях, магнат, опричник, пап, панич, пані, панок, поміщик, поміщиця, цар, цариця, чиновник, шляхта, шляхтич, яничар та інші, з одного боку, і бидло, біднота, голота, закуп, ізгой, кріпак, міщанин, мужик, наймит, невільник, нетяга, сірома, смерд, хлоп, хлопство, челядь, чернь; гімназист, гімназистка, інститутка, курсистка, реаліст, семінарист і інші, — з другого. До цієї групи належить також лексика на позначення колишнього державного і політико-економічного устрою деяких країн: кріпацтво, кріпаччина, панщина, половинщина, скіпщина, імперія, самодержавство, бусурман, вождь, воєвода, гайдук, дозорець, каштелян, підкоморій, посполитий, сейм, шляхта, ясновельможний, аманат, аскер, візир, мурза, султан, хан та інші; назви податків, наприклад, віконне, волове, дань, десятина, жолудне, звірове, крамарне, ловче, мито, осип, очкове, перевози, подимне, подушне, покопитне, посесія, рибне, спасне, ставщина, сухомельщина, чинш тощо. Наприклад: “І на цей раз мене стерегли вже самі яничари”[9,] , „Султан Мехмет?”[9,], „Принижені вожді принижених народів”[9,] , „Оце тобі супряга з бусурманом...”[9,].

2. Назви колишніх урядових і військових чинів, адміністративних посад: бурмістр, війт, волосний старшина, гончар, городовий, градоначальник, губернатор, гусар, десятник, десяцький, дяк, жандарм, збирач податків, зброяр, земський начальник, капрал, криміналітер, лава, лавник, обозний, окольничий, осавула, підданці, піддячий, підстароста, поліцай, полковник, посланець, предводитель, пристав, райці, сотник, соцький, становий, столоначальник, стольник, стражник, таможиик, унтер, урядник, фельдфебель, хорунжий та інші. До цієї ж групи слід віднести й слова, що відбивають структуру козацької військово-адміністративної організації на Україні, наприклад: бунчужний, виписчик, гайдамака, гайдамацтво, генеральна рада, генеральний писар, генеральний підскарбій, гетьман, джура, запорожець, Запорозька Січ, козак (реєстровий, нобілітований, низовий), кошовий, курінний, отаман, рада старшин, січовик, товариство (козацьке, січове) і подібні. Наприклад: “А запорожці – люди без круть-верть...” [10,21], „Гусар крилатий...”[10,7], „Хіба я гетьман?”[10,5], „Зброяр і джура стережуть вали”[10,50], „Пане Пушкарю, полковнику полтавський, а добродію наш!” [10,18];

3. Назви не існуючих у наш час установ і організацій, як-от: віче, волость, гетьманство, жандармерія, зборня, земство, козацтво, лицарство, магістрат, ратуша, сенат, собор (земський), суд (гайдуцький, громадський, коронний), тартак, управа та ін. Наприклад: „І довго ще літав над руїнами магістрату легенький попіл...”[10,5], „Ліси шуміли, моє зелене віче...”[10,21], „Богдан козацтво стягує під Білу!”[10,20], „То все народи західні, лицарство”[9,69], „Бо що ж гетьманство з тим його величчям?” [9,62].

4. Назви колишніх професій: бондар, бочарник, вугляр, гутник, дігтяр, кожум'яка, козачок, коногон, лакей, лучник, мечник, писар, прикажчик, сажотрус, саночник, списник, чумак; бонна, гувернантка, гувернер, лакей, камердинер, покоївка тощо. Наприклад: „...і сажотрус з дробинкою”[9,33], „Он сидить писар...”[9,18].

5. Назви зниклих побутових звичаїв, старих обрядів, релігійних свят: великдень, маслосвяття, піст, спас, сповідання, досвітки, хрестини та ін.

6. Назви старовинної зброї, амуніції, військових реалій: башта, булава, бунчук, ватага, гаківниця, гармата, гульдена, доспіх (булатний, золочений), карабеля, картеч, келеп, клейноди, ковчег, колчан, корогви, кубок, куверта, лати, лук, меч, мортира,