Збереження гомеостазису суспільства в умовах системних трансформацій: силовий аспект (теоретико-методологічний аналіз)

У дослідженні застосовувались:

порівняльно-критичний аналіз різних концептуалізацій феномену воєнної могутності та воєнної сили в історико-філософському контексті;

діалектичний метод у формі аналізу категорій теорії воєнної могутності, а також у формі застосування принципів і законів діалектики при аналізі різних аспектів буття суспільств у контексті силового забезпечення гомеостазису;

системний підхід при аналізі соціальних систем;

структурно-функціональний, соціально-типологічний, діяльнісний підходи при дослідженні воєнної могутності як соціального явища;

синергетичний підхід при аналізі характеристик стійкості і стабільності соціальних систем, а також їхньої лабільності в умовах системних трансформацій;

метод єдності історичного та логічного при визначенні детермінації державної діяльності щодо силового забезпечення гомеостазису.

У процесі дослідження використовувалися принципи єдності суб’єктивного та об’єктивного у вивченні й обґрунтуванні функціонального призначення воєнної могутності держави в умовах появи якісно нових загроз існуванню суспільства. Крім цього, використано загальнонаукові методи аналізу та синтезу, абстрагування і конкретизації, індукції та дедукції, діагностичного та статистичного порівнянь. Разом узяті, ці методи забезпечили широкі можливості при формуванні соціально-філософської концепції силового забезпечення державою гомеостазису суспільства, що трансформується.

У дисертації значною мірою використовувався методологічний потенціал західних та вітчизняних дослідників суспільств, окремих аспектів соціального буття та проблем воєнної могутності держав: Р. Арона, В. Ананьїна, В. Бегми, І. Бінька, О. Бодрука, В. Бондарчука, П. Бурдьє, І. Воробйова, В. Гречанінова, О. Данилова О. Данильяна, О. Дзьобаня, К. Донеллі, М. Едмондса, П. Квіткіна, К. Кнорра, В. Мандрагелі, О. Маначинського, М. Михальченка, В. Мунтіяна, Ч. Москоса, Т. Парсонса, К. Поппера, В. Серебрянникова, В. Смолянюка, Т. Тейлора М. Требіна, С. Хантінгтона, В. Шеховцова та інших.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів дослідження обумовлене сукупністю положень, що конкретизують наукову новизну. Результати дослідження складають певну світоглядно-методологічну базу для подальшої розробки сутності, структури та змісту феномену воєнної могутності держави, дозволяють глибше усвідомити проблему силового забезпечення феномену гомеостазису суспільства в умовах системних трансформацій; забезпечують можливість пролонгування можливого характеру розвитку сучасної збройної боротьби; внесення коректив до Воєнної доктрини України, системи забезпечення національної безпеки України; вироблення стратегії і тактики діяльності Збройних сил України в умовах сучасних асиметричних викликів, розробки і проведення військової реформи. Положення і висновки дисертації можуть бути використані в науково-дослідній, навчально-педагогічній і практичній діяльності військових кадрів. Значна частина матеріалів дисертації може застосовуватися в процесі викладання філософських і соціально-політичних дисциплін у військових навчальних закладах при вивченні проблем трансформації суспільства, війни і миру, сучасного світоустрою, глобальних загроз існуванню цивілізації, національної безпеки.

Особистий внесок здобувача.

У статтях, виданих у співавторстві, всі принципові ідеї, концептуальні положення, узагальнення та висновки стосовно предмета дослідження належать особисто здобувачу.

Апробація результатів дисертації.

Основні положення апробовані автором у монографії, підручниках, наукових статтях, а також оприлюднені у виступах та публікаціях на міжнародних, всеукраїнських та міжвузівських науково-теоретичних конференціях: “10 років демократичних реформ в Україні: досягнення, проблеми, перспективи” (Донецьк, 2001), “Політика: історія і сучасність” (Миколаїв, 2002); на ХІІ, ХІV, ХV, ХVІ, ХІХ та ХХ Харківських політологічних читаннях (Харків, 2001, 2003, 2004, 2005, 2007, 2008); VIII та Х Харківських міжнародних Сковородинівських читаннях (Харків, 2001, 2003); Міжнародних харківських соціологічних читаннях (Харків, 2001, 2002), II, ІІІ наукових конференціях молодих учених Харківського військового університету (Харків, квітень 2003, листопад 2003); І, ІІ, ІІІ, ІV науково-технічних конференціях Харківського університету Повітряних Сил (Харків, 2005, 2006, 2007, 2008); “Війна і насильство: минуле та майбутнє” (Харків, 2005); “ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія” (Київ, 2007). Дисертація обговорювалась на науково-теоретичних семінарах кафедри філософії Харківського військового університету, кафедри філософії Харківського університету Повітряних Сил.

Публікації. Основні ідеї та результати дослідження викладено в 1 монографії, 32 статтях у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України (з них 28 статей – у наукових фахових виданнях з філософії), а також у 22 матеріалах та тезах конференцій. 

Структура дисертаційної роботи. Структура роботи зумовлена метою і логікою дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів (15 підрозділів), висновків і переліку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 448 сторінок, з них 394 сторінки основного тексту. Список використаних джерел містить 600 найменувань.

 

У вступі висвітлюється авторське бачення актуальності теми і доцільності дослідження, розкривається його мета, завдання, об’єкт, предмет, методи; формулюється наукова новизна отриманих результатів, установлюється їх практичне значення; наводяться відомості про апробацію результатів дисертації, публікації та структуру роботи.

Перший розділ “Світоглядно-методологічні засади дослідження силового забезпечення гомеостазису суспільства” присвячений розгляду підходів до аналізу силового забезпечення розвитку соціуму, методології аналізу воєнної могутності в контексті збереження гомеостазису.

У першому підрозділі “Проблема силового забезпечення розвитку соціуму: історико-філософський аспект” здійснено ретроспективний аналіз проблеми воєнної сили та воєнної могутності в історії розвитку філософської, політичної, військової думки. У дисертації зазначено, що в античну епоху воєнно-силове мислення пов’язане насамперед зі сприйняттям війни як звичайного модусу буття. Захист полісу був невід’ємним від захисту бога-заступника цього полісу. Це виявлялося, зокрема, в сакралізації війни. Важливість війни підтверджувалася самою структурою тодішнього суспільства, яке було розділено в тих чи інших варіаціях і під різними назвами на три основні класи: священнослужителів, воїнів і землеробів. Підкреслено, що в здобутках античності можна зустріти співчуття до жертв війн,