Земські природничо-історичні музеї півдня України: організація та природознавча діяльність 60-ті роки ХІХ ст. – початок ХХ ст.

Теоретичне значення роботи полягає у тому, що отримані в ній результати дозволяють розв'язати деякі спірні питання щодо сутності і змісту виникнення й інституціалізації Катеринославського обласного музею ім. О. М. Поля (нині Дніпропетровський історичний музей ім. Д. І. Яворницького) та Херсонського природничо-історичного музею, дати більш достовірну інтерпретацію окремих історико-теоретичних питань розвитку природознавства на Півдні України, організації системи наукових досліджень з природознавства та їх практичного використання у пореформений період.

Практичне значення дослідження і реалізація результатів. Результати проведеного дослідження можуть використовуватися при створенні узагальнюючих праць з історії загальних та окремих проблем природознавства (ентомології, ґрунтознавства, ботаніки, зоології), історії аграрної науки, організації науки в Україні тощо. Висвітлені у дисертації питання знайдуть застосування у лекційній роботі з історії природознавства, а також відповідних курсах з історії сільськогосподарської науки. Матеріали дослідження можуть стати в нагоді при підготовці біографічних нарисів, вивченні внеску представників польського народу у культурний розвиток України пореформеного періоду. Отримані результати вже набули і практичного втілення. За ними прийнято рішення про присвоєння імені О. М. Поля музею національного гірничого університету (м. Дніпропетровськ).

Апробація роботи. Результати досліджень, основні положення і висновки дисертаційної роботи доповідались на науковій конференції молодих вчених та істориків науки (Київ, 1995) ; Міжнародній конференції: “Украина – Германия: Экономическое и интеллектуальное сотрудничество” (Дніпропетровськ, 1997). ; науковій конференції, присвяченій 140-річчю з дня народження Браунера (Одеса, 1997) ; Міжнародній науково-методичній конференції “Заселення Півдня України: проблеми національного і культурного розвитку” (Херсон, 1997) ; V Міжнародній науково-практичній конференції “Пилигримы Крыма – осень 2000” (Сімферополь, 2000) ; Міжнародній конференції “Фальц-Фейновські читання” (Херсон, 2001) ; міжвузівському семінарі з історії науки і техніки (Дніпропетровськ, 2001) ; Міжнародній науковій конференції “Внесок поляків у соціально-економічний та культурний розвиток Південної України” (Херсон, 2001) ; Х Всеукраїнській науковій конференції з історичного краєзнавства “Історія міст і сіл України в контексті регіональних досліджень” (Донецьк, 2001), ІІ Міжрегіональній історико-краєзнавчій науково-практичній конференції “Історичне краєзнавство Наддніпрянщини” (Дніпропетровськ, 2002), конференції “Історія освіти, науки та техніки України” (Київ, 2002), а також у конференціях Дніпропетровського національного університету з наукової роботи.

Публікації. Матеріали дисертаційного дослідження викладено у 14 публікаціях, серед яких 7 фахових. Одноосібних – 12 праць.

 

 

У Вступі наведені дані про структуру роботи, обґрунтовано вибір теми й актуальність дослідження, сформульовані мета й задачі, визначені хронологічні межі, охарактеризовано стан наукової розробки теми дослідження, історіографічну і джерельну базу роботи, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, наведені відомості про апробацію дисертаційної роботи.

Перший розділ дисертаційного дослідження “Становлення і розвиток земських природничо-історичних музеїв на Півдні України” містить у собі два підрозділи.

У підрозділі 1 “Соціально-економічні передумови створення земських музеїв і місцеве самоврядування” розглянуто зміни у соціально-економічномурозвитку Півдня України та їх вплив на соціально-культурні процеси в регіоні. Особливістю розвитку Півдня України було те, що цей регіон був приєднаний до імперії значно пізніше ніж інші українські землі, а тому процеси колонізації, розвитку аграрних відносин відбувалися своєрідно. Колонізація краю вимагала накопичення природничо-наукової інформації, необхідність якої була викликана і змінами державного устрою.

Внаслідок проведення земських реформ (1864) виникло місцевесамоврядування. Діяльність земств сприяла швидкому розвитку всіх галузей місцевого господарства та економічному піднесенню губерній. Розширення товарного виробництва у сільському господарстві викликало необхідність наукового обґрунтування вирощування, захисту та переробки сільскогосподарської продукції. Земства шукали можливості використання найбільш придатних для їх цілей наукових установ, роблячи ставку на науково-практичні структури. Серед таких, у першу чергу були природничо-історичні музеї. Процес створення подібних музеїв різного спрямування особливо поширився у другій пол. ХІХ століття.

Ідея всебічного вивчення регіонів у природничому відношенні, що поступово оформилася у другій половині ХІХ ст., поставила на порядок денний питання про організаційні засади відповідних музеїв. Місцеві (регіональні) музеї переслідували різні цілі, мали різноманітне спрямування, створювалися різними установами, їх діяльність не базувалася на зразкових статутних документах тощо. Та й самих музеїв було ще не так і багато. Одним з програмних документів стала праця В. В. Докучаєва. “Примерный устав земского естественно-исторического губернского музея” (1886). Провідником ідеї створення системи природничо-історичних музеїв у регіонах виступили земства, як представники місцевого самоврядування. Першим з таких музеїв виник Нижегородський (1886), а в Україні – Полтавський природничо-історичний музеї (1889).

Другий підрозділ “Виникнення та інституціалізація земських природничо-історичних музеїв на Півдні України”. У ньому приділено велику увагу особливостям виникнення та інституціалізації у контексті розвитку економічної діяльності земств, реконструкції процесу формування музеїв на Півдні України. Першим виник Таврійський природничо-історичний земський музей. Його створенню передувала організація Кримського комітету при С. -Петербурзькому товаристві дослідників природи (1883), метою діяльності якого було всебічне дослідження природи Криму. До розгляду питання про комітет та земські природничо-історичні музеї проф. В. В. Докучаєвим, кримський натураліст О. Х. Стевен у 1877 р. вніс до губернського земства пропозицію про створення музею, у якому б збиралися природничо-історичні колекції з фауни, флори та геологічного минулого Криму і таврійських степів. На той час це питання не було розв'язане.

Новий період почався з затвердження посади губернського ентомолога і запрошення на