Земські природничо-історичні музеї півдня України: організація та природознавча діяльність 60-ті роки ХІХ ст. – початок ХХ ст.

Протягом усього часу діяльності Таврійського музею вивчались шкідники, в першу чергу найголовніших культур регіону: зернових, садів та виноградників, технічних. Під час першої світової війни особливого значення набули дослідження шкідників харчових запасів. Досвід організації ентомологічних досліджень у Таврійському і Херсонському музеях та втілення їх результатів у сільськогосподарську практику дозволив працівникам музеїв (в першу чергу С. О. Мокржецькому, Й. К. Пачоському, І. М. Щеголєву та ін.) виступати з пропозиціями щодо створення різноманітних ентомологічних служб та установ (наведені у дисертації).

У музеях поряд з завідувачами в галузі прикладної ентомології працювали інші вчені: Ф. С. Щербаков, Л. О. Молчанов, О. А. Яната, О. М. Шугуров, С. В. Меркулов, І. М. Щеголєв та інші, які надалі стали відомими дослідниками зокрема і в галузі ентомології. Усі результати вивчення шкідливих комах впроваджувалися в практику сільського господарства. Уже на другий і третій рік діяльності музеїв, результати, здобуті на підставі вивчення шкідників, були зажадані рядом повітових земств. Крім земств у музей зверталися й інші організації. Були роки, коли запити надходили з 37 губерній Російської імперії і складали декілька сотень на рік.

Як результат уже в 1909-1910рр. відомий американський ентомолог проф. Говард відзначав, що в Криму “урожаи садов в таком хорошем состоянии, в каком едва ли возможно видеть в самых лучших местностях Северо-Американских Соединенных штатов”.

Не менш важливими стали фауністичні дослідження природничо-історичних музеїв Півдня України. По-перше, це було викликано практичними потребами освоєння краю, по-друге, мало велике наукове значення у процесі інвентаризації фауни Півдня України, і по-третє, фауністичні експозиції завжди привертали увагу відвідувачів і займали в усіх музеях чільне місце.

Одним з найголовніших напрямків вивчення фауни Півдня України було створення колекцій. Останні несли на собі різноманітне навантаження: від чисто виставкового до наукового, коли вони ставали основою досліджень науковців. Якщо ентомологічні дослідження були розвинутими тільки у Таврійському та Херсонському музеях, то фауністичний напрямок розвивався і в Катеринославі. Так, у музеї ім. О. М. Поля фауністичні колекції природничого відділу були самими розвинутими на тлі мінералогічних та ботанічних. Серед фауністичних досліджень у Таврійському і Херсонському природничо-історичних музеях особливо виділялись дослідження з проблем орнітології, вивчення яких принесло ряд нових результатів.

У Херсонському природничо-історичному музеї вивчення орнітофауни переслідувало, в першу чергу, практичні цілі, зв'язані з захистом рослин від шкідників. Увага у цих дослідженнях зверталася на виявлення того “асортименту їжі”, який давав підстави зробити висновок щодо корисності чи шкідливості того чи іншого птаха для сільського господарства.

На підставі вивчення біології птахів Херсонщини Й. К. Пачоський розділив їх на три категорії за станом корисності для сільского господарства. Порівняльний аналіз птахів, розподілених за цією класифікацією, виявляє деякі розбіжності у поглядах Й. К. Пачоського та деяких інших відомих дослідників, зокрема О. О. Браунера. Аналогічні дослідження здійснювалися й у Таврійському природничо-історичному музеї.

Значний внесок було зроблено в інвентаризацію орнітофауни. У Херсоні вже до 1909 р. було представлено 273 види птахів губернії, у Таврійському музеї у 1903 р. було зібрано 238 видів птахів з 300, які значилися у Криму.

Таким чином, перший з напрямків фауністичних досліджень передбачав збір і виготовлення опудал птахів, що мешкали в регіонах, формування колекцій, визначення видового складу, кільцювання птахів для відстеження перельотів, виявлення рідкісних видів; другий був пов'язаний з практичними потребами господарства.

У перші роки діяльності Таврійського музею у ньому широко розвивалися іхтіологічні дослідження. Започатковані за дорученням земства, ці дослідження виникли з практичних проблем рибальства. Ряд експедицій за участю зберігача музею С. О. Зернова приніс досить значні результати (як практичні, так і наукові), які були використані для вироблення правил рибальства на Чорному морі.

Вивчення фауни, таким чином, розвивалося за наступними основними напрямками: 1) створення фауністичних колекцій різноманітного характеру як для освітянських, так і наукових цілей; 2) орнітологічні дослідження як загально-наукового так і науково-практичного характеру; 3) іхтіологічні дослідження. Інші напрями досліджень, проведених безпосередньо співробітниками музеїв, такої ваги не мали.

Широкого поширення як у Херсонському, так і Таврійському природничо-історичному музеях набули дослідження флори за багатьма напрямками.

Перш за все це вивчення місцевої флори і рослинного покрову губерній. Особливо вказана спрямованість простежується у Херсонському музеї. Гербарні матеріали, зібрані у Херсонському природничо-історичному музеї за час роботи там Й. К. Пачоського, охоплювали практично всю флору регіону і налічували більш ніж 22 тис. гербарних листів.. На підставі цих зборів Й. К. Пачоським були підготовлені і видані праці з флори Херсонської губернії та північної частини Таврійської губернії, що межувала з Херсонською. Саме на Херсонщині, займаючись флористичними дослідженнями, широко опрацьовуючи численні флористичні матеріали, що знаходилися в першу чергу в Херсонському природничо-історичному музеї, Й. К. Пачоський висунув новий підхід до вивчення флори взагалі. Цей підхід був пов'язаний з введенням нового поняття у ботаніці – “растительное сообщество”.

Флористичні дослідження у Таврійському музеї