Земські природничо-історичні музеї півдня України: організація та природознавча діяльність 60-ті роки ХІХ ст. – початок ХХ ст.

Музей за своїм задумом і статутом був інституціалізований як природничо-історичний, у якому передбачалося як детальне і повне вивчення природних багатств області та їх використання, так і дослідження історико-археологічних і етнографічних матеріалів, характеризуючих як минуле, так і сучасне регіону.

Створення земських природничо-історичних музеїв на Півдні України мало свої особливості. Таврійський і Херсонський музеї виникли з ентомологічни кабінетів, якими керували відомі вчені-природознавці С. О. Мокржецький та Й. К. Пачоський. Їх наукові інтереси і практичні інтереси земства збігалися. З самого початку у цих музеях було прийнято рішення про відокремлення гуманітарного й історико-археологічного напрямків від природничого.

Катеринославський обласний музей ім. О. М. Поля виник як пам'ятник видатному громадському діячу. За статутними положеннями він мислився як природничо-історичний, у якому об'єднувалися б гуманітарний і природничий напрямки досліджень. Велике значення для визначення пріоритетів музею у подальшому мало запрошення на посаду директора музею ім. О. М. Поля Д. І. Яворницького – історика за фахом.

Другий розділ “Основні напрямки та форми природознавчої діяльності земських природничо-історичних музеїв” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1 “Кадрове, фінансове та матеріальне забезпечення” розглянуто фінансове та матеріальне забезпечення кожного з музеїв у динаміці, починаючи з моменту виникнення музеїв як самостійних установ, до формування їх як науково-практичних закладів в окремих будівлях.

Процес становлення матеріальної бази природничо-історичних музеїв, детально розглянутий у дисертаційному дослідженні, був тривалим і непростим і відбувався протягом усього часу їх діяльності. Мала свої особливості кадрова і фінансова політика. У Таврійському музеї кадровий склад постійно зростав, у той же час Херсонський музей мав тільки дві штатні одиниці протягом всіх років існування. Фахівці підбирались відповідно до спрямованості діяльності музею, яка обумовлювалася перш за все потребами сільського господарства. Відзначається досить значна плинність кадрів у Таврійському музеї, яка пов'язана з багатьма причинами (зокрема політичного характеру).

Аналіз кошторису, матеріального та кадрового складу природничj-історичних музеїв Півдня України довів, що вони виникли як земські установи, підтримувалися земством й існували на кошти земства.

У другому підрозділі “Проблеми природознавства в діяльності природничо-історичних музеїв” розглядаються напрямки наукової діяльності музеїв по конкретним природознавчим галузям.

Обласний музей у Катеринославі кардинально відрізнявся спрямованістю наукової діяльності від Херсонського та Таврійського музеїв. Наукові інтереси Д. І. Яворницького не збігались з попередніми намірами земства щодо розвитку природознавчих студій. Наше дослідження показує, що Д. І. Яворницький, опікуючись більш за все історичним напрямком розвитку музею, питання, пов'язані з природничо-історичним відділом намагався вирішити за рахунок додаткових асигнувань земства, на що те не йшло. При відсутності відповідного фахівця- природознавця у музеї увага всіх, хто опікувався розвитком природничо-історичного музею, була зосереджена на формуванні колекцій фауни, флори, неорганічної природи (колекцій ґрунтів), заснуванні дендрологічного скверику з представників місцевої й позамісцевої флори за строго науковою систематизацією тощо.

Невідповідність ставлення до розвитку природознавчих досліджень і те, що у музеї накопичилась значна кількість природничих колекцій, спонукали Катеринославське земство нарешті визнати, що музей набрав іншого наукового спрямування у порівнянні з статутними завданнями і розвивається у фактично прийнятому (історичному) напрямку. Земство підняло питання про окреме “устройство естественно-исторического и сельскохозяйственного музея” (1910), але дійшло висновку, що фінансово здійснити це стало практично неможливим.

У радянські часи музей став суто історичним, а фауністичні колекції були передані до зоологічного музею Дніпропетровського університету (тоді Інституту народної освіти). Таким чином, плани і реалії розвитку природничо-історичного музею у Катеринославі не збіглися і він в основному займався комплектуванням колекційного фонду з різних питань природознавства.

В інших природничо-історичних музеях значного розвитку набула перш за все прикладна (сільськогосподарська) ентомологія. Після відкриття Таврійського і Херсонського музеїв ентомологічні дослідження залишалися головними в їхній діяльності. С. О. Мокржецький та Й. К. Пачоський обіймали посади і губернських ентомологів і завідувачів музеїв, одночасно виконуючи величезний обсяг роботи, пов'язаної не тільки з науковими дослідженнями, але і зі збиранням матеріалу і польовими експедиціями.

Обидва музеї, почавши з організації ентомологічної служби й ентомологічних кабінетів при земствах, за короткий час змогли стати своєрідними практичними центрами, які допомагали вирішувати нагальні проблеми з використанням значної бази даних. Кропітка робота співробітників музеїв сприяла науковому вивченню Таврійської і Херсонської губерній з одного боку, та наданню допомоги місцевому господарству (в першу чергу) з питань захисту рослин, з іншого.

Систематизація даних з ентомології особливо проглядається у “Звітах губернських ентомологів” С. О. Мокржецького і Й. К. Пачоського. За 20 років їх діяльності повно і вичерпно розглянуті питання біології шкідників сільського господарства і заходи боротьби з ними. Звіти мали керівне значення не тільки для ентомологів, працюючих у Криму та на Херсонщині, але і для ентомологів інших районів Росії та України і становили цінний вклад в ентомологічну літературу.

Ентомологічні колекції у природничо-історичних музеях складали окремий відділ і на їх базі розгорталися широкі дослідження з сільськогосподарської ентомології. Перш за все, це було вивчення видового складу шкідливих комах, їх життя і стадії перетворення, способи і час боротьби з ними тощо. Дуже важливим було визначення нових видів шкідливих комах і опис маловідомих.

Колекції ставали основою для їх подальшої наукової обробки. З