Зв’язок соціального середовища та агресивної поведінки особистості

Також великим «посилом до агресії» являються «сторонні спостережувані». Експерименти Мілграма показали, що, коли дослідним наказують «покарати» іншу людину сильним і потенційно небезпечним для життя розрядом електротоку, багато з них охоче підкоряється, навіть в тому випадку, якщо команди відходять від особи власного повноваження. Однак, цій тенденції до сліпої та деструктивної покірності можна чинити протидію, покладаючись на учасників експерименту, особисту відповідальність за причинену ними шкоду і подаючи їм приклад непокори. «Сторонні спостережувані» можуть грати роль «підбурювачів» навіть не будучи безпосередніми учасниками агресивних взаємодій. Існує багато фактів, які свідчать про те, що сторонні спостережувані можуть чинити вплив на агресію, причому відбувається це двояким чином.

По-перше, вони можуть підігріти або, навпаки, придушити агресію прямими діями (наприклад, даючи учасникам конфлікту вербальні рекомендації) ;

По-друге, ефект може бути визваний просто самим фактом їх присутності на місці дії. Частково, присутність сторонніх може посилити пряму агресію, якщо агресор гадає, що його дія викличе схвалення зі сторони спостережуваних, і придушувати її, якщо агресор побоюється, що його дії викличуть несхвалення чи догану.

Зовнішні детермінанти.

Зовнішні детермінанти аресії – це ті особливості середовища чи ситуації, які підвищують ймовірність виникнення агресії. Багато із цих детермінант тісно асоційовані зі станом фізичного середовища. Так, наприклад, висока температура повітря підвищує ймовірність прояву агресії. [З7] У відповідності з моделлю негативного афекту по Беллу і Берону, помірно високі температури, із порівнянням з низькими чи дуже високими, в найбільшій степені сприяє загостренню агресивних тенденцій. Помірно висока температура повітря посилює негативний ефект (тобто дискомфорт), внаслідок чого зростає ймовірність прояву індивідом агресивних реакцій. Однак, якщо дискомфорт викликаний ненормально високою температурою повітря, дуже сильний, то не виключно, що індивід в такій ситуації віддає перевагу втечі, оскільки вступ в агресивну взаємодію може прорангувати дискомфортні переживання.

Інші стресори також можуть відіграти роль детермінант агресії. Так, наприклад, шум, посилюючи збудження, сприяє зростанню агресії. Деякі дані свідчать про те, що тіснота також може спровокувати агресію. Спостереження показують, що агресивні реакції посилюються і в тому випадку, коли в повітрі існують деякі забруднюючі агенти (наприклад, цигарковий дим, неприємні запахи).

Різнобічні аспекти ситуацій міжособистісної взаємодії, так звані «посилання до агресії»«, також можуть підштовхувати індивідуума до актуалізації агресивних реакцій. Ці «запрошення» можуть виходити із множини різних джерел. Якщо у апотенційного агресора деякі індивідуальні характеристики потенційної жертви просто асоціюються із агресією, він буде схильний реагувати агресивно. Зброя також слугує «запрошенню до агресії»«, як, втім, і демонстрація сцен насилля в мас-медіа. [З 7]

І накінець, агресія може як посилюватись, так і придушуватись за рахунок тих аспектів ситуації, які впливають на степінь і характер особистісної самосвідомості. Коли людина усвідомлює свої вчинки з потенційною реакцією жертви чи представників правопорядку, говорять про публічну самосвідомість; коли людина зосереджена на особистих думках і переживаннях, говорять про приватну самосвідомість. Будь-який із двох вказаних типів особистої самосвідомості сприяє зниженню ймовірності проявів агресивних реакцій.

Аналогічним чином зниження рівня особистішої самосвідомості, яке може бути описано в термінах процесів дезінгібіції і деіндивідуалізації, сприяє виникненню агресії.

Індивідуальні детермінанти: особистість, установки і статеві відмінності.

У багатьох випадках сильними детермінантами агресії можуть являтися деякі стійкі характеристики потенційних агресорів ті особистісні риси, індивідуальні установки і схильності, які залишаються незмінними в залежності від ситуації. Якщо торкнутися агресії «нормальних» (не страждаючих явною психопатологією) особистостей, то в якості афективності агресивної поведінки психологічних характеристик, звичайно, розглядаються такі особистісні риси, як: боязнь суспільного несхвалення, роздратування, тенденція вдивлятись в чужих діях ворожість (упередженість атрибуцій ворожості) ; переконання індивідуума в тому, що він в будь-якій ситуації залишається господарем свого життя (локус контролю), модель поведінки типу «А» (агресія) і схильність випробовувати почуття сорому, а не провини в багатьох ситуаціях.

Важливу категорію агресорів складають екстремісти, тобто чоловіки і жінки, які проявляють агресію або дуже часто, або в крайніх формах. Екстремісти виразно підрозділяються на дві групи: до першої із яких відносяться особи із зниженим, а до другої із підвищеним самоконтролем. У агресорів першого типу внутрішньо стримані механізми розвинуті слабо, і тому агресори із зниженим самоконтролем вдаються до насилля дуже часто. Агресори другого типу, напроти, володіють незвичайно розвинутими внутрішніми стриманими механізмами і здатні стримуватись від агресивних проявів навіть у випадку черезмірно могутньої провокації. Коли ж ресурс внутрішніх інгібіторів висихає, агресія, яка проявляється особами із підвищеним самоконтролем, може приймати крайні, а й навіть фатальні форми.

Поведінкові реакції індивідуума залежать від його установок і внутрішніх стандартів. До числа найбільш важливих установок, афективної агресивної поведінкки, відносяться різні форми забобонів. Наприклад, расові забобони являються одним із важливіших джерел міжрасової агресії. Так, особи які живляться сильним упередженням проти представників другої раси, ведуть себе набагато агресивніше із