Зв’язок соціального середовища та агресивної поведінки особистості

Одна й та поведінкова реакція різними індивідами може сприйматися і як недопустимо агресивна і як нормальна – все залежить від системи норм і цінностей конкретного індивіда. Такого роду внутрішні стандарти найбільш яскраво проявляються, а значить, і визначають найбільш сильний вплив на поведінку в ситуації підвищеної особистісної самосвідомості. Підвищення степені особистісної самосвідомості підштовхує індивіда до агресії, якщо він вважає подібну поведінку допустимою, і навпаки, втримує його від здійснення агресивних дій, якщо він відноситься до такої поведінки як до недопустимої. Дослідження показали, якщо зрівнювати чоловіків і жінок, то перші демонструють більш високі рівні прямої, а останні – непрямої, тобто не виявленої у фізичних діях агресії. Крім того, чоловіки частіше ніж жінки виступають в якості об'єкту фізичного нападу, в той час як жінки частіше стають жертвами сексуальних домагань і грубості у подружніх відносинах. Статеві відмінності в агресії інколи пояснюються впливом генетичних чи біологічних факторів. [37] Дійсно, існують відповідні дані, які свідчать про те, що вплив цих факторів як детермінант агресії досить значні, однак ясно, що вже саме по собі протиставлення статевих ролей (тобто уявлення про те, що чоловіки «крутіші»), являються дуже важливим фактором. Крім того, навіть якщо статеві відмінності, які проявляються в агресії, дійсно в деякій степені породжуються саме біологічними факторами, це не означає, що чоловіки обов'язково повинні будуть демонструвати більш високий рівень агресивності, ніж жінки. Напроти, агресія у всіх своїх формах може бути запобігаюча чи редукована з допомогою відповідних засобів.

Отже, зовнішнє середовище впливає на неврогенні зв»язки, внутрішні біологічні процеси в значній степені визначають характер наших реакцій на дії середовища, і правильніше було б говорити не про вирішальний вплив біологічних або, навпаки, соціальних факторів як детермінант агресії, а признати, що на агресію діє два типи факторів і що біологія і навколишнє середовище чинять взаємний вплив один на одного.

Тому розглянувши декілька теорій агресивності можна підсумувати, що єдиної точки зору на проблему агресивної поведінки так і не знайдено. Лише одне твердження говорить про незаперечний факт: агресивність – це надбання людства, не можна стверджувати, що агресивність у значенні деструктивність є вродженою, а є скоріше соціальне набутою. На це впливають як суспільні фактори, так і середовище виховання самої особистості, де найбільш чітко формуються ціннісні орієнтації, потреби людини.

Одним із засобів профілактики агресивної поведінки підлітків є тренінг на формування агресивної поведінки у підлітків. І дуже важливо розглядати особистість підлітка не саму по собі, а в групі, до якої вона належить. Тим більше що діяльність спілкування, яка стає провідною в цьому віці, можлива тільки в групі. Тому групова форма роботи з такою категорією підлітків є найкращою. Тренінг допоможе підліткам відчути себе вільніше від усіх соціальних негараздів, сімейних проблем. А також дасть можливість досліджуваним усвідомити неадекватність своєї поведінки в різних ситуаціях та використовувати прояви агресії, які прийняті у суспільстві, тобто адекватну форму поведінки.

 

 

Емпіричне дослідження було проведене на підлітках від 12 до 15 років загальноосвітньої школи села Ратнів. Загальна кількість досліджуваних -107. На загальній кількості осіб були проведені методики, а саме тест-опитувальник Басса-Дарки та тест руки Вагнера з метою відбору підлітків, які отримали високий бал по шкалах, які характеризують підвищену агресивність у поведінці.

Паралельно відібралась із загальної кількості досліджуваних контрольна група 35 осіб із високим рівнем агресивності. Дана група допоможе встановити достовірність результатів, а саме ефективність проведення тренінгу в експериментальній групі.

Критерієм відбору були шкали, які виходять до даних тестів і характеризують агресивну поведінку. В тесті -- опитувальнику Басса – Дарки підвищену агресивність у поведінці характеризує високий бал від 8 до 12 по шкалам «вербальна», «непряма», ''фізична» агресія та «роздратування».

У тесті руки Вагнера характеризують підвищену агресивність у поведінці такі шкали як агресія та директивність.

Для дослідження агресивної поведінки у підлітків, звичайно, велике значення має віковий розподіл. Тому діти були підібрані віком від 12 до 15 років, по тій причині, що цей віковий період дуже характерний для зростання агресивної поведінки у підлітків.

При вибірці досліджуваних статевий розподіл не враховувався, тому, що метою дослідження був вибір підлітків незалежно від статевого розподілу, які характеризувалися підвищеною агресивною поведінкою.

Після проведення тренінгу проводиться повторне тестування підлітків тренінгової та контрольної груп. І на основі результатів порівняння даних першого і другого тестування визначається ефективність проведеного тренінгу.

 

 

Для перевірки