Предмет:
Тип роботи:
Курс лекцій
К-сть сторінок:
109
Мова:
Українська
№ 1 «Баланс», форма № 2 «Звіт про фінансові результати», форма № 4 «Звіт про власний капітал», дані бухгалтерського обліку та статистичної звітності.
Під поняттям «капітал» сьогодні розуміють різні його види, які характери-зуються десятками термінів, тому необхідно знати класифікацію капіталу за різ-ними напрямками.
Класифікація капіталу підприємства:
1)за належністю до підприємства (правом власності):
власний капітал;
позиковий капітал;
2)за формами існування:
у фінансовій формі;
у матеріальній формі;
у нематеріальній формі;
3)за об’єктом інвестування:
основний капітал;
оборотний капітал;
4)за формою знаходження у процесі кругообігу:
грошовий капітал;
виробничий капітал;
товарний капітал.
2. Аналіз складу та структури капіталу підприємства
Основою самостійності підприємств є їх власний капітал.
Власний капітал складається з двох частин:
інвестований капітал (вкладений власниками у підприємство):
статутний капітал;
пайовий капітал;
додатковий вкладений капітал;
неоплачений капітал (зменшує вартість власного капіталу);
накопичений (реінвестований) капітал (створений на підприємстві по-верх авансованого власниками:
додатковий капітал;
резервний капітал;
нерозподілений прибуток (непокритий збиток).
Отже, фінансування діяльності підприємства за рахунок власного капіталу здійснюється двома шляхами:
реінвестування прибутку (накопичення капіталу);
збільшення інвестованого капіталу (випуск цінних паперів).
Якщо підприємства для своєї діяльності використовує в основному власні джерела, це веде до зміцнення його стійкості та підвищення фінансової незалеж-ності. Для банків та інвесторів така ситуація є більш надійною, оскільки зменшує фінансовий ризик неповернення боргів.
Однак фінансування діяльності тільки за рахунок власного капіталу не зав-жди вигідно. Якщо ціна на фінансові ресурси менша за віддачу на вкладений капі-тал, то залучення позикових коштів може збільшити рентабельність власного капіталу. При цьому ризик підприємницької діяльності зростає у зв’язку з тим, що зобов’язання мають бути виконані незалежно від доходів підприємства. Залучаю-чи позикові кошти, підприємство збільшує свої фінансові витрати на суму відсот-ків, пов’язаних з використанням кредитних ресурсів. Це зміщує точку беззбитковості і потребує від підприємства збільшення (для її досягнення) обсягів виробництва.
Отже, підприємство з великою часткою позикового капіталу має меншу мо-жливість для маневру на випадок непередбачуваних обставин, таких як падіння попиту на продукцію, значні зміни відсоткових ставок, зростання витрат, сезонні коливання.
В той же час, якщо кошти підприємства створені в основному за рахунок короткострокових зобов’язань, то його фінансовий стан буде нестійким, тому що з капіталами короткострокового використання потрібна оперативна робота, спрямо-вана на контроль за їх своєчасним поверненням та на залучення до обігу інших капіталів. Значить, від того, наскільки оптимальним є співвідношення власного та позикового капіталу, залежить фінансовий стан підприємства.
Фінансовий стан підприємства залежить від того, якими коштами розпоря-джається підприємство. Інформація про джерела формування майна підприємства знаходиться у пасиві балансу (рис. 5.1).
Рис. 5.1. Структура джерел формування майна підприємства
Класифікація джерел формування капіталу підприємства:
1) за належністю до підприємства (правом власності):
власний (І розділ пасиву);
позиковий (ІІ-V розділи пасиву);
2) за тривалістю використання:
постійний (перманентний) – знаходиться в розпорядженні підприємства більше одного року (І-ІІІ розділи пасиву);
змінний – знаходиться в розпорядженні підприємства менше одного року (ІV,V розділи пасиву).
У відповідності з даними класифікаціями проводиться вертикальний та го-ризонтальний аналіз пасиву балансу. За результатами аналізу робиться висновок про переважаючі джерела фінансування майна підприємства (власні чи позикові), про ризик втрати фінансової незалежності та стійкості, про ефективність структу-ри капіталу. При внутрішньому аналізі необхідно вивчити структуру та динаміку власного капіталу, виявити причини змін окремих його складових та дати оцінку цим змінам за звітний період.
Доцільним є також розрахунок показників руху власного капіталу:
коефіцієнт надходження капіталу – відношення суми надходження капі-талу до його вартості на кінець періоду;
коефіцієнт використання (вибуття) капіталу – відношення суми викори-стання капіталу до його вартості на початок періоду.
Коли значення коефіцієнта вибуття вище ніж коефіцієнта надходження капі-талу, це є свідченням негативного зменшення власного капіталу, погіршення його структури.
Аналіз власного капіталу доцільно доповнити розрахунком суми власного оборотного капіталу.
Способи розрахунку власного оборотного капіталу:
сума власного капіталу, забезпечень наступних витрат та довгострокових зобов’язань за мінусом вартості необоротних активів;
сума оборотних активів та витрат майбутніх періодів за мінусом поточних зобов’язань та доходів майбутніх періодів.
Розрахована величина порівнюється з нормативом власного оборотного ка-піталу для виявлення його надлишку або нестачі.
У процесі аналізу позикового капіталу вивчається його склад, динаміка, та-кож вивчається склад, давність появлення кредиторської заборгованості, наяв-ність, частота та причини виникнення простроченої заборгованості, встановлюєть-ся сума виплачених санкцій за прострочку платежів.
При аналізі кредиторської заборгованості слід враховувати, що вона є дже-релом покриття дебіторської заборгованості. Якщо дебіторська заборгованість вища за кредиторську, це свідчить про іммобілізацію власного капіталу або бан-ківських кредитів у дебіторську заборгованість. Якщо кредиторська заборгова-ність більша за дебіторську, це означає її залучення до фінансування запасів, що знижує фінансову стійкість підприємства. Отже, дебіторська заборгованість по-винна бути урівноваженою з кредиторською.
Золоте правило фінансування: необоротні активи фінансуються постійним капіталом, оборотні – частково постійним, частково змінним капіталом.
3. Аналіз джерел фінансування майна підприємства за допомогою