Комунікаційні технології

Першу перевірку на  практиці пропагандистські акції Німеччини пройшли в 1933 р., коли була  розгорнута масована радіопропаганда на  населення Австрії з  метою  зміни уряду цієї  країни.  Найбільшого успіху німецька пропаганда домоглася в 1940 р.  в період окупації Франції. За  кілька місяців до вторгнення у Францію німці стали активно використовувати  так  звані «чорні» передавачі, які видавали за  французькі радіостанції.

Фашистська пропаганда на радянський союз. Після укладення 23  серпня 1939 р. радянсько-німецького Пакту про ненапад у структурі німецької пропаганди щодо СРСР  сталися різкі зміни. З  метою  дезінформування радянського керівництва  Й.Геббельсом була  віддана вказівка утримуватися від  відкритих нападок на Радянський Союз.

До 22 червня 1941 р.  Міністерство народної освіти і пропаганди віддрукувало понад  30  млн. листівок, барвистих пропагандистських брошур кишенькового формату 30 мовами народів СРСР і підготувало ряд радіопередач. На Східному фронті було  зосереджено 17  рот  пропаганди. Протягом перших двох місяців війни ними було поширено близько 200  млн. листівок.

У 1943 р. пропагандистські війська стають самостійним родом військ, чисельність яких досягла 15  тис.  чоловік.

Основними завданнями пропагандистського впливу на червоноармійців і командирів, цивільне населення в прифронтовій  смузі були: залякування  противника; посилення пораженських  настроїв; створення позитивного уявлення  про полон; підрив авторитету державного і військово-політичного керівництва СРСР;  спонукання до добровільної здачі в полон і дезертирства; підрив авторитету командирів і начальників, непокора їм; посилення невдоволення цивільного населення становищем у країні; формування лояльного ставлення насе-

 

лення до  військовослужбовців вермахту; посилення тривоги за  долю  рідних.

Пропаганда антигітлерівської коаліції. Органи пропаганди країн антигітлерівської коаліції в своїй  діяльності акцентували  на  наступні види  пропаганди в залежності від  очікуваного ефекту:

—  військова пропаганда —  використання інформаційних каналів в інтересах політичної підтримки військових дій  і на досягнення загальних цілей, які стоять перед  воюючими сторонами;

—  конверсійна пропаганда —  масований пропагандистський вплив на ціннісні орієнтації людини або груп  людей з метою зміни установок, відносин, суджень і поглядів на політику, яку проводить вище військово-політичне керівництво країни;

—  роз’єднувальна  пропаганда —  пропагандистський вплив, спрямований на  розпалення міжгрупових протиріч на  основі  розбіжностей релігійного,  національного,  соціального,  професійного та  іншого характеру з  метою  ослаблення єдності в  рядах противника аж  до  його  розколу. Значну роль  у  ході  реалізації  цілей роз’єднувальної пропаганди зіграла дискредитація військових і політичних керівників Німеччини. Для  розпалення протиріч у таборі  противника і породження атмосфери недовіри використовувалися маскувальні друковані матеріали. У ході ведення роз’єднувальної пропаганди широко використовувалася і дезінформація;

— деморалізуюча пропаганда — пропагандистський вплив, спрямований на  ослаблення психіки людини, загострення інстинкту самозбереження з метою  зниження моральнобойових якостей  аж  до  відмовлення від  участі в  бойових діях. Серед  мотивів, які використовувалися для  дестабілізуючого впливу на  психіку населення і військовослужбовців  противника.

Можна виділити «скарги», «голод», «програна справа»,

«сімейні мотиви», «перевага в силі»; пропаганда полону — пропагандистський вплив на  людину або  групи людей, спрямований на  формування позитивних установок стосовно здачі в полон  як єдино  розумного і безпечного виходу зі становища, що  склалося.

В ході  Другої світової війни з’явилася й активно використовувалася так звана «чорна пропаганда», тобто  такий вид

 

пропаганди при  веденні якої приналежність її джерела приписується опозиції чи  групам опору  в рядах противника.

Висновки.  Досвід  ведення пропаганди в ході Другої світової війни став  значним внеском у теорію  і практику інформаційно-психологічного впливу на  війська і населення противника в умовах бойових дій.  Він  ще  раз  підтверджує величезне значення і можливості цієї  діяльності як ефективного засобу  підриву  морально-бойового духу військ противника в інтересах виконання бойових завдань.

 

2. «Холодна війна»  як подальший розвиток  концепції психологічної війни

«Холодна війна»  як інформаційно-психологічна війна.  Динамічний розвиток психологічні війни отримали в період «холодної війни».

«Холодна війна» стала ще одним  доказом того,  що концепція  тотальної війни в традиційному розумінні, яка є основою стратегічних установок багатьох країн світу, в  кінці XX  ст. себе зживає. Світ вступає в період воєн нового  покоління, спрямованих не  стільки на  безпосереднє знищення  противника, як на  досягнення політичних цілей війни без битв  між масовими арміями.

«Холодна війна» наочно продемонструвала можливості незбройних методів досягнення цілей протидіючих сторін, зокрема, на інформаційному рівні. В часи  «холодної війни» добре проглядаються всі ознаки інформаційного протистояння:

—  пасивні (захист): закриття  власного інформаційного простору  від можливого впливу ззовні; посилення контролю за критичною інформацією, інформацією, що складає державну таємницю;

— активні (атака): спроби  вплинути на суспільну свідомість противника або  потенційного союзника через  різноманітні ідеологічні, культурні та інші засоби  (наприклад, пропагандистські телепрограми СРСР  про переваги соціалістичного  способу  життя);  намагання заволодіти, знешкодити чи змінити критичну для  противника інформацію, системи її збирання, опрацювання і зберігання; дезінформація противника; поширення негативної інформації про  противника  міжнародними каналами зв’язку з метою  здобуття під-