Комунікаційні технології

Зміст  холодної війни.  «Холодна війна» —  це  умовне позначення стосунків після Другої світової війни між західним суспільством, з одного  боку, і СРСР  та групою соціалістичних держав з іншого.

Початком «холодної війни» вважається промова У.Черчілля, виголошена у  Фултоні 5  березня 1946 р., в якій він  засудив експансіонізм СРСР  і закликав Захід поєднати зусилля проти поширення комунізму. Іноді  «холодну війну» ще  називають третьою світовою «інформаційно-ідеологічною» війною, яка тривала майже 50  років (1946-1991 рр.).

До кінця 40-х  років в міжнародних стосунках напруга зростала через  ліквідацію СРСР  «залишків демократії» в країнах Середньої та  Східної Європи, на  що  з боку  Заходу відповіддю була  доктрина Трумена й утворення НАТО  (1949 р.),  а також локальних військових союзів  в Азії  і смузі  Тихого океану.

Вершиною війни були  1950-1953 роки, коли відбулася перша  збройна конфронтація (Корейська війна) на периферії між радянським  блоком і  Заходом (американські  підрозділи під прапором ООН виступили проти «добровольців» з Китайської Народної Республіки), різко зросла гонка озброєнь і  досягла апогею у  вигляді психологічної війни. Саме  в  цей  час  було створено радіостанцію «Вільна Європа».

Після смерті Й.Сталіна (1953 р.) і  виступу М.С.Хрущова в 1956 р. настав тривалий період почергових змін  напруженості у стосунках «Сходу-Заходу». Спочатку настав період розрядки (примирення в Кореї, утворення незалежних  держав). Однак в 1955 р.  було  створено Варшавський Договір, у 1956 р.  мала місце радянська інтервенція в Угорщину (угорська революція

1956 р.),  в 1959 р.  — революція на Кубі.

В 60-х  роках міжнародна ситуація знову  загострилася (зокрема, в 1961 р.  збудовано берлінську стіну, в 1962 р.  розігралася кубинська криза, в часи  якої світ  стояв на  грані ядерної війни, в 1965-1973 рр.  — війна у В’єтнамі, в 1968 р.  — інтервенція військ Варшавського Договору в Чехословаччину).

В  70-х   роках настала відлига, відбувається Конференція з питань безпеки і співробітництва в Європі, яка завершилася підписанням у 1975 р. Заключного Акту в Гельсінкі, підписано Договори ОСО та  ОСО-2 (про  роззброєння), Китай увійшов

 

до ООН. Одночасно посилювалася радянська експансія в Азії, Африці і Латинській Америці.

Наступний період холодної війни розпочався з інтервенції СРСР  в Афганістані в 1979 р.  і тривав до середини 80-х  років (криза в  Польщі в  1980,1981 роках, 1983 р. —  розміщення ракет НАТО  на території Європи).

Послідовна політика Заходу призвела до ослаблення СРСР. З  1989 р. почався занепад комуністичних урядів у  Європі, в 1990 р. відбулося возз’єднання Німеччини, у 1991 р.  — спочатку розпад Варшавського Договору,  а  потім самого   СРСР, що  стало  завершенням холодної війни.

сутність і спрямованість комплексу  психологічних операцій,  об’єднаних довгостроковим стратегічним  задумом, ілюструється висловлюванням одного  із засновників та ідеологів американської розвідки А.  Даллеса:

«Посіявши там  (у Радянському Союзі)  хаос, ми  непомітно підмінимо їхні  цінності на фальшиві і змусимо їх у ці цінності повірити. Як? Ми знайдемо однодумців... Знайдемо союзників і помічників у самій Росії.

Епізод за епізодом буде розігруватися грандіозна за своїм масштабом трагедія загибелі найбільш непокірного на  землі народу, остаточне, необоротне згасання його  самосвідомості...

Ми  будемо  всіляко підтримувати і  піднімати так званих художників, що стануть насаджувати культ сексу, насильства, садизму, зрадництва, —  словом,  всякої аморальності. В управлінні державою ми  створимо хаос  і плутанину...

Ми будемо  непомітно, але активно сприяти самодурству чиновників, хабарників, безпринципності. Бюрократизм і тяганина будуть  зводитися в чесноту...

Чесність і порядність будуть  висміюватися і перетворяться в пережиток минулого. Хамство та нахабність, неправда та обман, пияцтво і наркоманію, звірячий жах одного  перед  одним  і безсоромність, зрадництво, націоналізм і ворожнечу народів, насамперед до російського народу, — все  це  ми  будемо спритно і непомітно культивувати,  все  це  розцвіте махровим кольором...»

Методи  і  форми   «холодної  війни».   В  арсеналі  методів і форм  «холодної війни»:

—  утворення системи військово-політичних союзів  (НАТО  та інші) і створення широкої мережі військових баз;

 

—  форсування гонки озброєнь, включаючи ядерної та  інших видів  зброї  масового знищення; використання сили, силові загрози та  нагромадження озброєнь як засобу  впливу на політику інших держав («атомна дипломатія»,  «політика з позиції сили»);

—  застосування засобів економічного тиску (наприклад, дискримінація в торгівлі);

—  активізація і розширення підривної діяльності розвідувальних  служб;

—  заохочення путчів і державних переворотів; пропаганда та ідеологічні диверсії;

—  перешкоджання  встановленню і  здійсненню політичних, економічних і культурних зв’язків між державами.

Акції  обох  сторін  та їхні  наслідки. З боку  СРСР  був проведений цілий ряд  вдалих інформаційних операцій. Серед  найсильніших  операцій вважається  намагання  пов’язати СНІД з розробками Пентагону.

Радянський Союз  витратив 100  млн. доларів на  кампанію проти нейтронної бомби,  включаючи мітинги, маніфестації, телепрограми, публікації в пресі. В результаті цього  Дж.Картер і його  західноєвропейські союзники змушені були  відмовитися  від  подальших розробок у цій  сфері.

До своїх  виграшів західні спеціалісти відносять висвітлення  ситуації із загибеллю корейського «Боїнга-470» у 1983 р.

З  боку США  досягла своїх   цілей операція, пов’язана із

«зоряними війнами», яка руйнувала економіку СРСР, не  маючи  для цього   реального підґрунтя.  «Зоряні  війни» стали прикладом ризикованого,