Культурологія як наукова дисципліна та її категорії. сутність культури та її генеза

5. Сюрреалізм (від франц. surrealisme – надреалізм) – напрям у мистецтві XX ст., що проголосив джерелом мистецтва сферу підсвідомого (інстинкти, сни, галюцинації), а його методом – розрив логічних зв'язків, які замінюють вільні асоціації. Сюрреалізм виникає у роботах художників 30-их років XX ст. – С. Далі, П. Блума, І. Тангі. Не останню роль у виникненні цього напряму належить 3. Фрейду. Головною рисою сюрреалізму в живописі стає парадоксальна алогічність поєднання предметів і явищ. Найяскравіший представник сюрреалізму – С. Далі. Його творчість можна вважати ризиковими експериментами із смислами й цінностями в європейській традиції.

Звертаючись до сфери підсвідомого, цікавлячись еротикою, нездійсненими бажаннями, грою фантазії, С. Далі поєднує різнорідні об'єкти, протиставляє їх один одному в надприродних ситуаціях. Серед найвідоміших образів С. Далі – розплавлений годинник, телефонний апарат з трубкою у вигляді лангуста, диван-губи, рояль, котрий звисає ніби драпіровка та ін. Використовує він і прийом „зникаючих образів", які нібито розчиняються в навколишньому просторі.

7. Еклектизм (від грец. еklektikos – той, хто вибирає) – художній напрям (головним чином в архітектурі), що використовує в ході створення творів будь-які співвідношення форм минулого, національних традицій, відвертого декоративізму, взаємозаміну і рівнозначущість елементів у творах, порушення ієрархії в художній системі й послаблення системності й цілісності. Еклектизму властиві: велика кількість прикрас; втрата різниці між масовою та унікальною забудовою в міському ансамблі; відсутність стильової єдності; використання принципу „non finito" (незакінченість твору, відкритість композиції); звільнення від античної традиції й опора на культуру різних епох і народів, тяга до екзотики; демократизм, тенденція до створення універсального, позастановий тип міської житлової будівлі.

8. Примітивізм – художній напрям, що відображає спрощений погляд на людину та світ із намаганням побачити світ очима дітей, радісно і просто, поза „дорослою" складністю. Таке намагання породжує сильні й слабкі сторони примітивізму. Примітивізм – атавістична ностальгія за минулим, туга за доцивілізаційним способом життя. Це – протидія реальності: світ ускладнюється, а художник його спрощує. Яскравим прикладом цього напряму модернізму є творчість української народної художниці М. Приймаченко. 

9.Поп-арт – нове фігуративне мистецтво. Поява поп-арту пов'язана із творчістю неодадаїстів Дж. Джонса та Р. Раушенберга – у 50-ті роки XX ст. Вони вводять у мистецтво предмети повсякденного використання. Таким чином, абстракціоністській відмові від реальності поп-арт протиставляє грубий світ матеріальних речей, якому приписується художньо-естетичний статус. Теоретики поп-арту стверджують, що у відповідному контексті кожен предмет утрачає своє початкове значення і стає твором мистецтва. Тому завдання художника зводиться до надання буденному предмету художніх якостей створенням відповідного контексту його сприйняття. Естетизація предметного світу стає принципом поп-арту. Поп-арт – це композиція побутових предметів, іноді у співвідношенні з муляжем чи скульптурою. Художніми експонатами поп-арту стають зафарбовані білою олійною фарбою порвані черевики, старі шини чи газові плити, пом'яті автомобілі, обривки газет чи афіш тощо.

Серед художників поп-арту можна виділити Е. Уорхола, Дж. Дайна, Д. Чемберлена та інших. Поп-арт має декілька різновидів: оп-арт (художньо організовані оптичні ефекти, геометризовані комбінації ліній і плям), окр-арт (композиції, художня організація середовища, котре оточуює глядача) та ел-арт (предмети і конструкції, що рухаються за допомогою електромоторів), що виділився в самостійний художній напрям – кінетизм.

10.  Гіперреалізм – художній напрям, інваріантом художньої концепції якого є знеособлена жива система в жорсткому і грубому світі. Гіперреалізм створює живописні понаднатуралістичні твори, що відображають найменші подробиці об'єкта. Сюжети гіперреалізму умисно банальні, підкреслено об'єктивні. Головними темами картин гіперреалістів стає рукотворна, „друга" природа міського середовища: бензоколонки, автомобілі, житлові будинки, телефонні будки, котрі зображуються як відчужені від людини. Гіперреалізм показує наслідки надмірної урбанізації, знищення екологічного середовища; доказує, що мегаполіс створює несприятливе для життя людини середовище.

11. Хепепінг – один з видів сучасної західної культури. Автором перших постановок хепенінгового характеру („Подвір'я”, „Творіння”) був А. Кепроу. Хепенінг передбачає загадкові (іноді алогічні) дії акторів і характеризується великою кількістю реквізиту з уже використаних речей та навіть узятих на смітнику. Учасники хепенінгу вбираються у яскраві недоладні костюми, що підкреслюють бездушність виконавців (їх подібність до ящиків, відер тощо). Концепцію світу й особистості, запропоновану хепенінгом, можна сформулювати так: світ – це потік випадкових подій, особистість повинна суб'єктивно відчувати повну свободу, але насправді підкорятись одній дії, бути маніпульованою.

6.3.  Криза модернізму. Становлення постмодернізму Одночасно з розвитком різноманітних напрямів модерністської культури її критики говорять про те, що вона одночасно має кризовий характер і якщо не вживати ніяких заходів, то будуть утрачені всі її досягнення. Не розглядаючи достатньо точно описаних в літературі рис модернізації, котра пов'язується хронологічно з розвитком індустріального суспільства, зазначимо, що теорія і практика модернізації породила низку глобальних нерозв'язаних проблем, таких як екологічна, проблема відчуження, однобічності раціоналізму, догматичного трактування світу, абсолютизації соціального активізму, часто руйнівного за своїми наслідками та інших. Така ситуація в умовах формування інформаційного суспільства і глобалістських процесів спричинює кризу модернізму, його методологічну неспроможність розв’язувати і нові, і «традиційні» глобальні проблеми людства. Натомість формується концепція та напрям досліджень, названий постмодернізмом, зміст, легітимність, час появи та сфери застосування котрого