Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

Хоча сьогодні існує більш як 40 визначень поняття “систе-ма”, найбільш простим є визначення одного з авторів загальної теорії систем Л.Берталанорі: „Система – це комплекс взаємодію-чих елементів”.

Слово “комплекс”, що постійно застосовується організато-рами ІПЗ, означає “зв’язок”. 

Метою ІПЗ є необхідність формування та розвитку у вій-ськовослужбовців ЗСУ професійно важливих психічних якостей та моральної самосвідомості щодо захисту Батьківщини, що мають створити достатню бойову готовність військ, підтримання належного рівня військової дисципліни та правопорядку, згурту-вання військ, колективів.

Виходячи з вищезазначених факторів, визначимо, що сис-тема ІПЗ – це сукупність функціонально пов’язаних сил і засобів, технологій, методик у вигляді комплексу заходів, які забезпечу-ють процес формування у військовослужбовців морально-бойових якостей захисника Батьківщини, постійний вплив на підсвідо-мість та поведінку особового складу, підтримку у нього високого МПС, реалізацію духовної складової бойового потенціалу ЗС для виконання завдань за призначенням.

До суб'єктів ІПЗ разом із командирами, органами з гумані-тарних питань входять також штаби, начальники родів військ та служб, працівники військових ЗМІ, юридичних органів, медич-них установ і закладів, офіційні та неофіційні лідери суспільної думки військових колективів.

Об’єкти ІПЗ можна умовно поділити на декілька таких груп:

– особи призовного віку та допризовна молодь;

– особовий склад військових формувань, працівники ЗС, сім'ї військовослужбовців;

– конкретні види повсякденної службової та бойової діяль-ності військ; 

– різноманітні завдання, які виконують війська;

– військові колективи та морально-психологічна обстанов-ка у них;

– населення у районах дислокації військ; 

– соціально-політична обстановка навколо військ.

Структуру ІПЗ включає такі складові:

1. Гуманітарна підготовка.

2. Інформаційне забезпечення.

3. Військово-патріотичне виховання.

4. Використання потенціалу ЗМІ в інтересах ІПЗ.

5. Підтримання зв’язків із громадськістю.

Кожна із складових має свій зміст.

Гуманітарна підготовка (ГП) - невід’ємна складова інфор-маційно–пропагандистського забезпечення особового складу ЗС України, визначається основною формою роз’яснення гуманітар-ної політики держави особовому складу ЗС України, важливим засобом формування у військовослужбовців патріотизму, грома-дянської свідомості, морально-психологічних якостей, необхід-них для виконання конституційного обов’язку захисника Вітчиз-ни. В керівних документах МОУ визначено, що гуманітарна під-готовка входить до системи бойової підготовки як невід’ємна її частина і є одним із основним її предметів. 

Вона організується відповідно до вимог директиви Мініст-ра оборони України від 13.02.2006 року № Д-3, типових тематич-них планів та їх доповнень. 

Результатом гуманітарної підготовки повинен стати війсь-ковослужбовець не тільки як носій військово-технічних знань, навичок, умінь, а, передовсім, високоосвічена, інтелігентна, висо-костатусна у суспільстві людина, яку поважають за чесність, ви-хованість, свідоме виконання громадянських і службових обов’язків, патріотизм, високу відповідальність за втілення у життя вимог Конституції України, законів України, наказів ко-мандирів (начальників), за підтримання на належному рівні бойо-вої та мобілізаційної підготовки, зміцнення військової дисциплі-ни та правопорядку.

Інформаційне забезпечення особового складу - це діяль-ність командирів, органів із гуманітарних питань щодо надання особовому складу частин та з’єднань необхідної для життєдіяль-ності і застосування військ суспільно-політичної, оперативно-тактичної, правової, соціально-побутової та іншої інформації (за даними соціологічних опитувань, військовослужбовці у повсяк-денних умовах із усних виступів посадових осіб отримують по-над 20% всієї інформації, а в бойових умовах цей показник зрос-тає до 40-70%). 

Основними цілями інформування є:

інформування військовослужбовців про внутрішнє і зовнішньополітичне становище держави, життя і завдання вій-ськових частин (підрозділів), роз'яснення їх суті;

переконання особового складу в тому, що вико-нання завдань, що стоять перед частиною (підрозділом), залежить від сумлінного ставлення кожного до виконання своїх обов'язків, вимог Військової присяги та статутів;

заохочення особового складу до активних дій, спрямованих на виконання поставлених завдань;

надання своєчасної інформації про зміни в законо-давстві, у військовій техніці та озброєнні, які є в підрозділі, в ор-ганах військового управління та державної влади.

Основними видами інформування є: суспільно-політичне, правове, військово-технічне.

Військово-патріотичне виховання особового складу перед-бачає підготовку та виховання самовідданих, свідомих захисників Батьківщини, готових у будь-яких умовах виступити на захист України, її територіальної цілісності та суверенітету, інтересів українського народу.

Багатовікова історія нашого народу, його славні бойові тради-ції, народжені в жорстоких боях із численними іноземними загарбни-ками, є невичерпним джерелом формування патріотичних почуттів, патріотичних ідей і патріотичних дій для військовослужбовців.

Використання потенціалу ЗМІ в інтересах інформаційно-пропагандистського забезпечення – це важлива складова пропа-гандистського та ідеологічного впливу на особовий склад. Засоби масової інформації (ЗМІ), зокрема військові, – це соціальний ін-ститут суспільства, який виконує низку функцій, спрямованих на формування суспільної свідомості громадян країни. Важливу роль відіграють мас-медіа й у висвітленні життєдіяльності Збройних Сил України.

Інформаційне забезпечення та зв’язки командування війсь-кової частини, з’єднання із громадськістю є важливою складовою ІПЗ і являють собою процес взаємодії командування військової частини, з’єднання з громадськістю та ЗМІ в районах дислокації військ із метою досягнення взаєморозуміння та підтримки, а та-кож формування необхідної воєнно-політичної обстановки у міс-ці дислокації військової частини.

Для практичної реалізації заходів із інформування громад-ськості і представників ЗМІ фахівці з гуманітарних