Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

Складові елементи гри:

а) підготовка проблемної ситуації, де закладене протиріччя (обов'язково), котре необхідно вирішити учасникам гри; розподіл ролей;

б) хід гри: доведення проблемної ситуації (усно або розд-руковано, показ відеозапису, розіграш ситуації за допомогою вій-ськовослужбовців).

Доведення умов, правил гри, інструктування учасників гри, розміщення в аудиторії згідно з ролями. Основні діючі особи гри:

- аналітик – керівник гри;

- група експертів (бажано фахівець або група підготовлених військовослужбовців);

- генератори ідей – учасники гри (бажано розділити на 2-3 команди – створити дух змагання). 

1. "СУПЕРЕЧКА РЯДІВ"

Для того, щоб організувати таке навчальне заняття, як супе-речка рядів, необхідно поділити групу слухачів на три частини – на три ряди (2 крайніх та середній). У середньому ряді доцільно залишити непарну кількість людей (бажано більше, ніж 3). Вони будуть "суддями". У крайніх двох рядах кількість слухачів по-винна бути приблизно однаковою. Однаковими (з точки зору ке-рівника) повинні бути інтелектуальні можливості крайніх рядів. У середній ряд доцільно на роль "суддів" призначити думаючих та аналізуючих слухачів, котрі мало виступають на простих семіна-рах або коли заняття проводяться методом розповідь - бесіда.

У кожному крайньому ряді призначається доповідач на 5 хвилин. Обов'язковою умовою є те, що теми доповідей за змістом повинні бути протилежними (одна заперечує іншу). Всім іншим слухачам для постійної роботи задається тема в цілому.

Ігрове занятгя починається з того, що керівник доводить правила проведення гри. Завдання кожного з крайніх рядів - дока-зати "суддям", що погляди, які викладає доповідач, більш пра-вильні, ніж погляди протилежного ряду. Вони повинні всіма силами, винахідливо підтримувати своїх доповідачів (лідерів) та знаходити "контраргументи" проти супротивної сторони. "Судді" повинні, вислухавши думки кожного ряду, розібратися та визна-чити: чия аргументація заслуговує більшої довіри. Все обговорен-ня має бути спрямоване на "суддів". Вони можуть переривати виступаючих, закликати їх до порядку, якщо занадто шумно.

Керівник заняття – "спостерігач" та "коментатор" – втруча-ється тільки тоді, коли відчуває, що хтось із виступаючих не мо-же чітко висловити свої думки.

2. Викладач проти слухачів

Спеціального домашнього завдання перед проведенням цього заняття не треба. Під час такої гри у слухачів немає усвідо-млення ігрової ситуації. Більше того, слухачі впевнені, що во-ни переконають викладача у правильності своїх поглядів, знай-дуть вирішальні аргументи.

Суть заняття в тому, що слухачі прагнуть знайти прави-льне формулювання суспільно-політичного принципу чи зако-номірності, а викладач (керівник гуманітарної підготовки) проти кожного формулювання виставляє контраргументи. Перед почат-ком керівник проводить "категорійну розминку". Тобто задає питання слухачам з тих питань та наукових категорій, котрими доведеться оперувати під час заняття ("держава", "нація", "сувере-нітет", інше). В той момент, коли аудиторія вже "дозріває" для пошуку правильного формулювання викладач (керівник) у не-коректній з точки зору педагогіки або логіки формі задає "прово-каційне" запитання, яке спростовує правильність того чи іншого поняття, що доказують слухачі. Роль керівника - заперечувати, не зупиняючись перед некоректністю (при тому завчасно він пови-нен заготовити арсенал прикладів, що заперечують правиль-ність того чи іншого твердження слухачів).

3.Слухачі проти керівника

Керівник розпочинає заняття з того, що пропонує кожному ряду (2 або 3) сформулювати декілька запитань, які їх цікавлять за темою, а потім протягом заняття відповідає на них (не більше двох запитань від ряду).

Кожен ряд колективно формулює запитання (дається по 10-15 хв.). Потім представники рядів записують запитання на дошці, поділеній на стільки частин, скільки рядів (команд). Тут вже присутній елемент змагання – кожна команда старається краще задати та сформулювати питання.

Найбільш важливе для керівника - настрій для проведення заняття. Адже найменша помилка, яку помітять слухачі, повніс-тю стирає ефект такого заняття.

4. Ігрова контрольна

Заняття проходить у вигляді стислого, стрімкого опиту-вання. Відповіді повинні бути короткі. Опитуються всі слухачі (бажано по декілька разів). На початку заняття керівник нагадує, що наприкінці заняття буде п'ятихвилинна контрольна, котра складатиметься з 5 запитань слухачів на увагу. Адже такі ж за-питання, як при опитуванні, будуть і під час контрольної.

Коли до кінця залишається 10-15 хвилин, керівник про-понує всім взяти аркуш паперу і формулює запитання (5), дає по одній хвилині на відповідь. Можна дозволити користуватись кон-спектами, літературою. За одну хвилину ніяке списування не до-поможе.

Кульмінаційний момент гри - підбиття підсумків. Після за-кінчення контрольної викладач оголошує, що зараз він назве правильну відповідь на всі 5 запитань. Ті, у кого відповіді за зміс-том співпадуть, ставлять собі "+", у кого ні – "-". Суперечливі моменти тут же обговорюються. Викладач (керівник) пропо-нує, щоб кожен назвав кількість балів (плюсів), і записує у свій зошит, але ці бали не впливатимуть на оцінку. Завдання такої контрольної інше - кожен, хто її написав, називаючи в голос свою оцінку, декларує всім решта про рівень своїх знань.

Використання навчальних відеофільмів є одним із шляхів підвищення дієвості занять із гуманітарної підготовки. Ця фо-рма суттєво допоможе керівнику у вирішенні навчальних і виховних завдань. Разом із тим демонстрація потребує додат-кових знань, умінь та досвіду.

У залежності від часу і порядку демонстрації, місця і ролі керівника групи в організації заняття можливо