Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

Експеримент у військовій психології - один із основних методів наукового пізнання. Цей метод відрізняється від спосте-реження тим, що дає змогу активно, керовано впливати на психо-логічне явище, яке досліджується.

Експеримент у військовій психології може бути лаборатор-ним і природним. Лабораторний експеримент відбувається у штучних (лабораторних) для досліджуваного явища умовах, коли офіцер-дослідник навмисно організовує ситуацію для з’ясування психологічного явища або окремих його характеристик, ініціює очікуваний процес і моделює всі необхідні для цього умови. У зв’язку з цим експеримент провадиться у спеціальному примі-щенні, обладнаному сигнальними та реєструючими пристроями. Він дає змогу фіксувати зовнішні впливи, відповідні реакції, дії, вчинки військовослужбовців. Зміст лабораторного експерименту полягає в тому, що офіцер-дослідник ставить перед військовос-лужбовцями завдання виконувати в лабораторних умовах певні дії, які за своєю структурою близькі до реальних дій у певній, конкретній військовій діяльності.

Своєрідним варіантом експерименту, що являє собою ніби проміжну форму між спостереженням та експериментом, є метод природного експерименту. Він провадиться у звичайних життє-вих умовах, при цьому експериментальному впливу піддаються умови, в яких відбувається військова діяльність, сама ж діяль-ність досліджуваного спостерігається в її природному прояві. Військовослужбовці не знають, що вони - об’єкт спостереження. Проте вибір природної ситуації не є випадковим. Дослідження відбувається згідно з умовами, а процеси, що пізнаються, розви-ваються природно, без втручань офіцера-дослідника. Цінність цього методу полягає у тому, що він зближує експериментальне дослідження з життєдіяльністю військовослужбовців і дає змогу вивчати різні прояви психіки воїна у природних умовах бойової та гуманітарної підготовки.

Недоліками цього виду експерименту є складність виділен-ня для спостереження окремих елементів у цілісній діяльності військовослужбовців, а також труднощі у застосуванні прийомів кількісного аналізу.

Метод опитування (бесіда, інтерв’ю, анкетування) базуєть-ся на цілеспрямованому отриманні інформації шляхом усного або письмового опитування.

Цей метод передбачає такі вимоги:

-заздалегідь розроблену програму прямих та опосередко-ваних запитань;

-забезпечення лаконічного формулювання, однозначності та конкретності запитань, а також послідовності їх від простих до складних;

-розробки надійної системи критеріїв оцінок запитань;

-забезпечення офіцером-дослідником умов і ситуацій, що стимулюють та заохочують військовослужбовців до відповідей;

-забезпечення офіцером-дослідником зручної форми фік-сації відповідей та їх оброблення.

Метод опитування використовується водночас із іншими методами.

Бесіда у військовій психології - емпіричний метод одер-жання інформації шляхом мовної комунікації. Бесіда виступає як допоміжний метод психологічного дослідження для уточнення висновків та результатів, отриманих іншими методами. В окре-мих випадках бесіда виступає основним засобом отримання фак-тичних даних, застосовується також як спосіб уведення дослі-джуваного в ситуацію психологічного експериментування: від чіткої інструкції до вільного спілкування в ході психологічної консультації.

Бесіда може бути формалізованою і неформалізованою. Перша передбачає стандартну постановку запитань і реєстрацію відповідей на них, що дає змогу чітко групувати й аналізувати отриману інформацію.

Неформалізована бесіда провадиться за більш гнучкою схемою, що дає можливість послідовно ставити запитання, грун-туючись на ситуації, яка склалася. В ході такої бесіди, як прави-ло, можна досягти тісного контакту між офіцером-дослідником і досліджуваним, що сприяє отриманню більш повної та глибокої інформації.

Вимоги до методу бесіди:

1. Чітке визначення дослідником мети бесіди.

2. Чітке планування системи запитань, яка має відповідати індивідуально-психологічним особливостям досліджуваного, бу-ти чіткою, зрозумілою, динамічною. Крім того, в ході бесіди зміст запитань має залежати від змісту відповідей військовослу-жбовця.

3. Бесіда має бути невимушеною і доброзичливою.

4. Офіцер-дослідник має дотримуватися таких правил спі-лкування з досліджуваним:

-ставити військовослужбовцеві прямі й опосередковані запитання;

-уникати неконкретних запитань, враховуючи психічний стан співрозмовника;

-прийняти точку зору досліджуваного;

-враховувати точку зору досліджуваного;

-проявляти педагогічний такт до нього.

5. Не проводити бесіду поспіхом, у збудженому стані.

6. Обирати таке місце і час проведення бесіди, щоб ніхто не заважав їй.

Інтерв’ю у військовій психології - це спосіб отримання со-ціально-психологічної інформації за допомогою усного опиту-вання. 

Цей метод застосовується:

1) на ранніх стадіях психологічного дослідження з метою формулювання робочої гіпотези;

2) для збирання даних;

3) для доповнення, уточнення, розширення та контролю даних, отриманих іншими методами.

Анкетування – метод соціально-психологічного досліджен-ня за допомогою анкет. Анкета – впорядкований за змістом і фо-рмою набір запитань, що має вигляд опитувального листа. Цей метод у військовій психології використовується з метою з’ясування даних біографічного характеру, поглядів, ціннісних орієнтацій, соціальних настанов та особистісних рис опитуваних. Залежно від характеру необхідної інформації та способів їх отри-мання, використовуються різні типи анкетування:

-суцільне (охоплюються великі групи військовослужбов-ців) і вибіркове (охоплюється конкретна група опитуваних);

-усне (за типом інтерв’ю) та письмове (робота із бланко-вими анкетами);

-індивідуальне та групове;

-очне (за умовою безпосередньої взаємодії) та заочне (по-штою, телефоном тощо).

Таким чином, анкетне опитування є порівняно економним методом збирання даних, який дає змогу аналізувати й обробляти дані за допомогою статистики.

Класифікація запитань цієї групи методів (бесіда, інтерв’ю й анкетування): відкриті (не дають опитуваному ніякого варіанта керівництва ні за формою, ні за варіантом його відповідей) і за-криті (пропонують зробити вибір лише