Предмет:
Тип роботи:
Курс лекцій
К-сть сторінок:
345
Мова:
Українська
з числа вказаних варіантів відповідей); прямі (наприклад, “Чи задоволені Ви своєю служ-бою?”) і непрямі (наприклад, “Вважають, що... А як гадаєте Ви?”).
Процедура опитування
1. Підготовка місця опитування. Якщо це бесіда або ін-терв’ю, то сам мікроклімат має сприяти відвертій розмові, ніхто і ніщо не повинно заважати природному спілкуванню офіцера-дослідника з військовослужбовцем. При анкетуванні умови вва-жаються “задовільними”, якщо є місця для сидіння кожному опи-туваному, можливість зручно заповнити анкету, а також якщо опитувані можуть сидіти на достатній відстані один від одного, щоб самостійно відповідати.
2. Офіцер-дослідник відрекомендовується та пояснює мету свого приходу, мету дослідження, як і де використовуватимуть його результати. Якщо це анкетування, то він пояснює правила заповнення анкети.
Перед опитуванням дослідник прагне створити дружню ат-мосферу. Стороннім особам, які не беруть участі в дослідженні, пропонується звільнити приміщення. Опитуваних забезпечують ручками, олівцями та іншими необхідними засобами.
3. Основна фаза опитування (бесіди, інтерв’ю, анкетуван-ня). Почати бесіду - справжнє мистецтво: від цього залежить дос-товірність інформації. Щоб військовослужбовець зміг дати необ-хідну інформацію, потрібно підготовити його до цього і поступо-во підвести до проблеми дослідження. Не можна відразу ставити основні запитання. Співрозмовник ще неготовий до відповіді на них, його свідомість ще не зорієнтована на тему опитування, йо-му необхідна попередня психологічна розминка.
Офіцер-дослідник має ставити запитання по пам’яті чи чи-тати їх за планом. З цього приводу немає єдиної думки. Головне - під час спілкування не повинно бути невдалих пауз, а особливо коли офіцер-дослідник вивчає план бесіди або має намір постави-ти запитання. Однак запитання по пам’яті краще, оскільки питан-ня за планом надає спілкуванню занадто офіційного характеру. Якщо співбесідник не розуміє запитання або відповідає на нього неправильно, дослідник повинен застосувати зондування, тобто повторення запитання в тій або іншій формі.
Аналіз відповідей на запитання здебільшого залежить від уміння офіцера-дослідника уважно слухати співрозмовника. Слу-хання – найважливіший засіб бесіди (у тому числі також ін-терв’ю). Щоб навчитися слухати співрозмовника, необхідно до-держуватись таких умов: підтримувати постійну увагу на стійкий візуальний контакт; використовувати мову активних поз та жес-тів; уміти уважно мовчати; обмежувати кількість запитань; звер-татися до співрозмовника за уточненнями; вміти перефразувати його думку та підсумувати інформацію; використовувати психо-логічний мікроклімат на активне слухання конкретної людини; уміти запам’ятовувати почуте та побачене.
Як під час бесіди (інтерв’ю), так і під час анкетування офі-цер-дослідник, щоб добитися бажаних результатів, має бути дру-желюбним, чемним, говірким, об’єктивним. Він повинен прояв-ляти серйозний інтерес до думки опитуваного, стримуватися від будь-яких критичних суджень щодо відповідей опитуваного, не засуджувати його висловлювань, не нав’язувати і не виявляти своїх думок щодо запитань. Він повинен створити і весь час підт-римувати таку психологічну атмосферу, в якій опитуваний відчу-вав би, що його добре розуміють і що він може не соромлячись виражати свою думку, без остраху догани, іронії, насмішки.
Під час заповнення анкет дослідник не повинен допускати, щоб до опитуваних підходили і зазирали в анкети інші члени ко-лективу, а тим паче представники командування, запобігати різ-ним висловлюванням опитуваних уголос і не допускати обгово-рення різних тем, зокрема проблем, що стосуються опитування.
4. Закінчення опитування. Після опитування офіцер-дослідник обов’язково має подякувати опитуваним, вибачитися за те, що потурбував.
Аналіз бесіди (інтерв’ю) ефективний, якщо результати фік-суються. Існує низка засобів реєстрації даних бесіди (інтерв’ю): дослівний запис; запис по пам’яті; механічний звукозапис. Дані, отримані за допомогою методу опитування, доповнюються ін-шими методами.
Біографічний метод. Цей метод у військовій психології має широке застосування і являє собою систему засобів дослідження, діагностики, корегування та проектування життєвого шляху лю-дини. Нині –це єдиний метод, який дає змогу вивчити особистість у процесі її розвитку.
Застосування біографічного методу передбачає отримання різноманітної об’єктивної інформації, для чого можна використо-вувати опитування, тестування, інтерв’ю. Додаткову інформацію можна отримати під час аналізу свідчень очевидців, бесіди та опитувань близьких людей, під час первинного аналізу спогадів сучасників. Також успішно можна використовувати модифікації методу вивчення результатів діяльності, коли аналізуються що-денники й листи, будуються криві продуктивності й діаграми життєвих вимірів активності особистості.
Тестування. Тести широко застосовують у різних галузях психологічної науки, у тому числі й військовій психології. Тесту-вання - метод психологічної діагностики, провідним організацій-ним моментом якого є застосування стандартизованих запитань та завдань (тести), що мають певну шкалу значень. Метод вико-ристовується для стандартизованого вимірювання індивідуальних відмінностей особистості.
У збройних силах тестові методики почали використовува-ти на початку Першої світової війни. Так, у США на початку цієї війни було розроблені тестові методики для оцінювання призов-ників у різних родах військ. Такий захід у США розглядався як таємна психологічна зброя. Було обстежено 1700 тисяч солдатів та 40 тисяч офіцерів. За отриманими даними диференціювали військовослужбовців для військових частин для чорнових робіт, військових шкіл та комплектування військових частин за родами військ. Після Першої світової війни тести широко використову-вали для профвідбору та профорієнтації.
Цей метод дає змогу з певною вірогідністю визначити акту-альний рівень розвитку у військовослужбовців необхідних нави-чок, знань, особистісних характеристик тощо.
Методика тестування умовно поділяється на три етапи:
1) вибір тесту (зумовлений метою тестування і степенем достовірності та надійності тесту);
2) проведення тесту (обумовлюється інструкцією до тесту);
3) інтерпретація результатів тесту (визначається системою теоретичних припущень відносно