Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

Почнемо з показника згуртованості. Отриманий результат (П-0,1) зовсім не говорить про низьку згуртованість колективу, оскільки значення показника, близькі до 1,0, при використанні методики взагалі зустрічаються рідко. Тут можна керуватися на-ступними співвідношеннями:

П< 0,05- згуртованість дуже незначна;

0,05< - П< 0,1 - згуртованість низька;

0,1 < - П<0,3 - згуртованість середня;

0,3< - П< 0,5- згуртованість висока;

П> -0,5- згуртованість дуже висока.

Тому для розглянутого колективу можна говорити про се-редню згуртованість.

Аналіз соціограми дозволяє зробити висновок про наяв-ність у підрозділі двох прихильних друг до друга мікрогруп. Лі-дером першої є військовослужбовець Ж, лідером другої - Б. У той же час жоден із них не виступає вираженим лідером усього коле-ктиву. Є також один "знедолений" (військовослужбовець Д) і один ізолянт (військовослужбовець К). Що в цій ситуації робити командиру?

По-перше, доброю підмогою тут послужить методика коле-ктивної оцінки особистості, про яку мова йшла вище, а також ві-дповіді, отримані на інші питання соціометричної методики. У результаті з'ясовуємо, що військовослужбовець Б є формальним лідером (сержантом), а військовослужбовець Ж - неформальним лідером (3-й період служби, рядовий). Крім цього, у службово-професійному відношенні явно домінує військовослужбовець І, що є центром тяжіння обох мікрогруп.

Діяльність командира зі згуртування цього колективу може здійснюватися в наступних напрямках:

- максимально підвищити соціальний статус військовослу-жбовця І, зробивши його формальним лідером колективу (коман-диром відділення);

- втягнути в життя колективу військовослужбовців Д и К, даючи їм різні суспільні доручення для того, щоб вони увійшли в одну з мікрогруп;

- доручити Б и Ж рішення спільного завдання з керування підрозділом (спочатку в навчальних умовах, а потім у полі).

Зробимо деякі пояснення. Керувати суспільною думкою, настроєм у колективі, формуванням його традицій можна, пра-цюючи з лідерами мікрогруп. Якщо вам вдалося переконати ліде-ра в необхідності того чи іншого кроку або рішення, його думка неминуче стане думкою тих людей, що входять у його мікрогру-пу.

Існування мікрогруп у колективі - явище закономірне. У ньому відбивається прагнення людини одержати соціальну підт-римку і захист від впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища. Інша справа, що підстави для виникнення цих мікро-груп, як і їхні соціальні орієнтації, проповідвані цінності, можуть бути різні.

Стосовно завдань, що стоять перед колективом, групи мо-жуть бути орієнтовані сприятливо, нейтрально чи негативно. Знання цих орієнтацій і врахування у роботі - одна із найважли-віших умов згуртування військовослужбовців. Для виявлення со-ціальних орієнтацій мікрогруп командиру досить визначити оріє-нтації їхніх лідерів. Інші члени, як правило, при незначних варіа-ціях, розділяють погляди останніх. Вирішити це завдання коман-дир може, обговоривши по черзі з ними виниклі перед підрозді-лом проблеми, найважливіші події життя колективу, проаналізу-вавши їх репліки, зауваження, висловлення в неформальній об-становці.

З'ясувавши соціальну орієнтацію мікрогруп, командир ор-ганізує роботу із психологічної підтримки тих із них, чиї позиції найбільшою мірою відповідають інтересам колективу, досягнен-ню наміченої мети й одночасно – з розвінчання негативно орієн-тованих лідерів.

Для вирішення цього завдання командиру важливо оцінити, на чому грунтується авторитет лідера і виробити тактику дій у відношенні нього.

При цьому можливі як мінімум два варіанти:

а) авторитет лідера заснований на високих особистісних якостях (професіоналізм, широка ерудиція, моральна чистота). Спроби прямого впливу на його соціальний статус у цій ситуації позитивних результатів не дадуть. Треба пам'ятати, що авторитет є наслідком суспільного визнання достоїнства людини, і його не можна створити штучно, як і штучно підірвати. Тому в даному випадку найкраще починати з переконання самого лідера, дома-гаючись зміни його позиції;

б) авторитет військовослужбовця в мікрогрупі обумовле-ний зовнішніми факторами (термін служби, напускна відчайдуш-ність, демонстративна незалежність тощо.). У нашому прикладі саме це, видимо, привертає інших до військовослужбовця Ж. Для деяких воїнів, особливо з числа молодого поповнення, ці фактори можуть показатися привабливими. Щоб послабити вплив на ото-чуючих, командиру варто цілеспрямовано розвінчувати його до-магання на лідерство. Зокрема, спонукаючи виконати значимі для колектива завдання. Причому робити це потрібно ненав'язливо, зберігаючи рівні відносини, не виявляючи ні за яких обставин ворожості, переконливо відбираючи факти й аргументи. Інакше це буде розцінюватися воїнами як упередженість і спрацює не на підрив, а на зміцнення авторитету негативного лідера.

 

Висновки

 

Таким чином, військова психологія  має у своєму арсеналі велику кількість методів вивчення соціально-психологічних яко-стей військовослужбовців а також військових колективів. Від вміння командирів якнайширше використовувати ці методи у своїй діяльності залежить морально-психологічний стан підрозді-лу в цілому, та кожного військовослужбовця зокрема.

 

Контрольні питання та завдання

 

1.Методи вивчення психологічних якостей особистості (уні-версальні та спеціальні).

2.Спостереження у військовій психології, як складова психо-логічного дослідження.

3.Експеримент у військовій психології – один із основних ме-тодів наукового пізнання.

4.Сутність біографічного методу вивчення особистості.

5.Класифікація методів тестування у військовій психології.

6.Методи вивчення військового колективу.

 

Список використаної літератури

 

1.Кемпбелл Д. Модели экспериментов в социальной психоло-гии и прикладных исследованиях. М., 1980.

2.Практическая психодиагностика / Под редакцией Д.Я. Рай-городского.- Самара: Изд. дом БАХРАХ, 1998.- 664 с. .

3.Общая психодиагностика / Под ред. А.А. Бодалева,