Основи психодинамічної діагностики і психотерапії

Об'єкт – відношення – це відношення суб'єкта до свого об'єкта – але не відношення між суб'єктом і об'єктом (це не інтерперсональні відношення) – в психоаналізі об'єкти і відношення обговорюються тільки з точки зору окремого суб'єкта. Отже, суб'єкт – це людина (в даному випадку – хворий), чий досвід і поведінка є предметом розгляду.

Перенос  (трансфер) – процес, який включає в себе переміщення на свого лікуючого лікаря почуттів, уявлень і т.д., пов'язаних з людьми з минулого, тобто відношення до лікаря як до об'єкта свого минулого.

Контр-перенос – це перенос лікаря на свого пацієнта, в більш поширеному значенні – емоційне відношення лікаря до свого пацієнта, що включає його реакцію на певні моменти поведінки пацієнта.

Сама, здавалось би, рядова медична практика характеризується іноді навіть дуже сильно вираженими переносами. Іноді пацієнти мають схильність сприймати лікаря занадто наївно, відноситися до них мало як не до членів сім'ї. Нерідко лікар стає єдиною близькою людиною для пацієнта, і тоді пацієнти втягують терапевта в стереотипні відношення, які, безумовно, викличуть теж певну реакцію лікаря у відповідь. Несвідомою метою багатьох хворих є бажання уникнути емоційної самотності і привернути увагу оточуючих до власних проблем. Цієї мети хворий досягає рідко, оскільки в більшості випадків лікар реагує на таку “прихильність” пацієнтів все збільшуючуюся кількістю рецептів та направлень до інших спеціалістів. Трапляється і так, що від пацієнтів відмовляються.

Лікарі, які схильні до самопожертви, беруть на себе роль матері або батька пацієнта і впродовж довгих років доглядають за хворими. Але набагато частіше буває так, що лікар відноситься до хворого досить поверхнево, сприймаючи останнього виключно як об'єкт застосування своїх професійних навиків.

Зрозуміло, що пацієнт повинен усвідомлювати те, що лікар – людина взагалі-то “стороння”, і необхідне старання для того, щоб ввести його в курс справи. І все-таки обов'язок лікаря – знайти необхідний для пацієнта час і намагатися визначити, в якій мірі і який саме душевний біль впливає на процес соматичний.

Лікарям слід не дратуватися на пацієнтів і продовжувати виписувати рецепти, чи направляти його до інших фахівців , а задати собі запитання – звідки береться це роздратування? Чому б не обговорити цю проблему з пацієнтом? З колегами в рамках Балінтівської групи? Але – тут необхідно бути максимально відвертим, і для цього треба мати певну мужність.

Реакція лікаря на хворого.

Яка Ваша суб'єктивна реакція на даного хворого? Чи приємно було Вам зустрічатися з цим пацієнтом, чи спілкування з ним пригнічувало Вас, викликало фрустрацію і роздратування? (Фрустрація – це стан, який виникає при появі перепони, при розладі наших планів та при розчаруванні). Тяжко чи легко Вам було контролювати хід бесіди, що проводилася для отримання необхідної інформації? Задайте питання, що ж саме відбулося під час бесіди, чому вона призвела Вас до такого стану? Ваші реакції характеризують і Вас, і Вашого пацієнта, і Ваші взаємовідносини. Чи  є хворий особою пасивною, залежною, внаслідок чого він викликав одночасно як фрустрацію, так і співчуття. Чи це є агресивна, самовпевнена або егоцентрична людина, яка в ході бесіди перехопила у Вас ініціативу, завадив отримати необхідні дані, а в результаті залишився неприємний осад з-за того, що Ви не виконали задачу, яку самі ж собі поставили і це викликало у Вас гнів і роздратування? А може бути, що хворий постійно говорить про те, що інші люди (і особливо лікарі) підводили його або причиняли йому шкоду – і ці заяви викликають у Вас почуття вини?

 

 

Як приклад психосоматичних взаємовідносин можна розглянути ішемічну хворобу серця ( ІХС ) та гіпертонічну хворобу.

Отже, ІХС.

Не будемо зупинятися на біологічних аспектах етіопатогенезу  ІХС. Але – в ряді експериментальних робіт вдалося визначити вплив психологічних факторів на основні процеси патологічної зміни судин. Для цього була розроблена експериментальна схема оцінки впливу соціального середовища (social environment) на індукований спеціальною дієтою атеросклероз у кроликів. Було сформовано 3 експериментальні і 2 контрольні групи. Серії дослідів були проведені тотожно; впродовж 5-6 тижнів тварини отримували корм, що містив 2 відсотки холестерину. В той час, як за тваринами контрольної групи здійснювали звичайний лабораторний догляд, в експериментальних групах він доповнювався згідно певного протоколу особливим, турботливим відношенням експериментатора, так, що тварина швидко навчилася його впізнавати. Після закінчення експерименту тваринам робили секцію, виділяли аорту, в яку з врахуванням фізіологічного рівня тиску вводили формалін, а потім фарбували Суданом IV.

Результати виявилися вражаючими: тварини  з експериментальних груп мали на 60 % менше атеросклеротичних фіброзних бляшок, ніж тварини контрольних груп. Різниця була статистично достовірна. Показники АТ та рівень холестерину в плазмі крові в групах не відрізнялись. Очевидно, що вирішальну роль грає не абсолютна концентрація холестерину в плазмі і ключем до розуміння серйозної різниці патологічних змін в судинах швидше є механізми його зв'язування і транспортування. Захисний вплив психологічного втручання здійснюється скоріше за все через блокування симпатичних трансмітерів (катехоламіни, серотонін, гістамін та ін.) Відомо, що під впливом вищевказаних речовин ендотелій може розширювати