Основи психодинамічної діагностики і психотерапії

Фактори ризику та особистісний ризик. Яка участь спадкових факторів та впливу середовища при вираженості особистісного ризику при інфаркті міокарда, ще не встановлено. Зарубіжними дослідниками було обстежено 32 пари одно яйцевих близнюків, які були дискордантні по відношенні до коронарних захворювань. Соматичні фактори ризику  (гіперхолестеринемія, артеріальна гіпертензія, куріння, цукровий діабет, надмірна вага тіла) розділились порівну, але у пробандів близнюків, у яких було діагностовано серцеві захворювання, були багаточисленні проблеми на роботі та в сімейних відносинах, вони не були задоволені умовами життя і не були здатні зняти психічне напруження.

 Відповідно до концепції багатофакторної етіології слід шукати також вихідну значимість психічних факторах  у багатьох сферах.

Визначено 3 основні варіанти:

А. Емоції та психічні навантаження мають прямий вплив на коронарний кровообіг, проникливість ендотелію та безпосередньо на серце (катехоламіни!)

Б. Психосоматичні впливи суттєві для виникнення артеріальної гіпертензії, вони мають вплив на жировий обмін (обидва фактори ризику!) і викликають атеросклеротичні зміни (як загальні, так і в коронарних судинах).

В. Психосоматичні фактори мають вплив на поведінку (“поведінка ризику”), підвищення харчової потреби, а звідси – переїдання та ожиріння і призводять до зловживання курінням. Мотивації мають значення і для професійної працездатності.

В центрі уваги психосоматичних досліджень останніх десятиріч знаходилась поведінка особистості, яку Rosenman та співавтори ще в 1966р. описали як поведінка типу А. ЇЇ можна описати слідуючим чином:

1.Інтенсивне, постійне намагання досягти якусь мету, яка само вимучує, але, як правило, погано визначена;

2.Виражений потяг до поведінки, що спричиняє постійні змагання;

3.Тривалого бажання до визнання та успіху;

4.Постійне задіяне в багатьох та різноманітних видах діяльності під “часовим тиском” (відстрочка терміну виконання);

5.Постійна тенденція до прискорення тілесних та духовних видів діяльності та

6.Екстраординарна духовна та тілесна готовності до дії.

Інші автори, які досліджують особистостей з поведінкою типу А вже впродовж декількох десятиріч, до вищевказаних основних ознак додають: швидку мову, гримасування, стискання кулаків. Оскільки такі особи постійно перебувають в цейтноті, для них є характерним те, що вони часто “проковтують” закінчення слова і перебивають співрозмовника. Останні дослідження показали, що для осіб з поведінкою типу А характерна подразливість, ворожість до оточуючих та цинізм.

Як вже було сказано вище, особи з поведінкою типу А вивчаються впродовж кількох десятиріч, тому є дуже цікавим результати перспективних спостережень: незалежно від соматичних факторів ризику через 8,5 років у осіб з поведінкою типу А виявляли в 2,37 рази більше випадків інфаркту міокарда, ніж у тих, які не демонстрували таку поведінку, тобто належали до типу В. Поведінка типу А, таким чином, має велике значення як загальний фактор ризику розвитку інфаркту міокарда. Спостереження в динаміці показують стійкість поведінки типу А, яке змінюється з великими труднощами.

Психодинамічна точка зору.

Хворих з ІХС неможливо співставити з типовими невротиками в вузькому розумінні цього слова. Для них не характерна загальмованість, емоційна лабільність, невпевненість в собі, навряд чи в них можна розбудити усвідомлення конфліктів з послідуючим їх переживанням та відповідною поведінкою. Поруч з цим у хворих ІХС психічна врівноваженість все ж не спостерігається. В сучасному світі, в якому особливо цінується робота і успіх, їх поведінку можна оцінити як суперпристосувальну, супернормальну. Вони більше, ніж інші слідують принципам сучасного індустріального суспільства, в якому переважає активна діяльність, конкуренція, суперництво. У багатьох з них спостерігається цілеспрямованість в роботі, тенденція до активності, безумовне намагання керувати і домінувати, бути у всіх на виду, не залишатися в тіні. Несвідомо чи є ця екстраверсія характерним невротичним захистом від орального бажання залежності, яке лежить глибше. Вони нездатні пасивно і довірливо “пропонувати” себе оточуючим людям, вони повинні активною діяльністю доводити свою перевагу і свою цінність. Часто внаслідок ідентифікації зі світом батька вони приходять до строгого “Понад-Я”, яке змушує їх до діяльності та пристосування.

Кар'єра хворого ішемічною хворобою серця характеризується з психосоматичних позицій як послідовне чергування певних стадій – синдромів гіперактивності, понад компенсації та краху.

Синдром гіперактивності. Психологічно честолюбива та працелюбна особа розглядається як константа в визначенні профіля особи, що уражена коронарними захворюваннями – незалежно від різниці поглядів різних психосоматичних наукових шкіл. “Цілеспрямована і старанна особа”, “марнославна чуттєва людина з ананкастичними рисами і вираженим прагненням до визнання і престижу”, “людина з вираженими ознаками нав'язливої ригідності “- у всіх цих характеристиках зуміщені риси поведінки, що визначені спеціальними психологічними дослідженнями  як “інтенсивна тривала потреба в успіху; постійне бажання визнання”. Вважається, що ці люди в психофізіологічному плані характеризуються симпатико-тонічною регуляторною домінантою. Їм достатньо незначного зовнішнього подразника, щоб досягнути оптимального рівня стимуляції. В експериментах з дефіцитом часу вдалося встановити, що у людей з поведінкою типу А з'являється більш виражене почастішання пульсу, та підвищення систолічного артеріального тиску, ніж у людей з поведінкою типу В.

Первинно психологічна честолюбна і працелюбна особа проявляє експансію і злість як домінуючий стиль поведінки. Важні ситуації переживаються такими людьми як випробування їх здатності до вирішення проблем. Крім того, вони розглядають своє оточення як неповноцінне і заважають нормальному ходу роботи. У них переважає почуття гнівливої подразливості. Легко можна собі уявити, які