Похідні фінансові інструменти та особливості їх застосування у фінансовому менеджменті

Предмет:

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

розвитку світового фінансового ринку ускладнюються <... > загостренням кризових процесів. На цьому тлі виразно проявляються тенденції експансії діючих в рамках найбільших фінансових центрів фінансових інститутів в країни з економіками, що розвиваються. <... > У результаті цього зростає ймовірність того, що кількість країн, де можуть зберегтися і продовжувати функціонувати незалежні і повноцінні фінансові ринки, буде поступово скорочуватися. У найближче десятиліття нечисленні національні фінансові ринки будуть або набувати форму світових фінансових центрів, або входити в зону впливу вже існуючих глобальних центрів. Тому наявність самостійного фінансового центру в тій чи іншій країні стане одним з найважливіших ознак конкурентоспроможності економік таких країн, <... > обов'язковою умовою їх економічного, а відтак і політичного суверенітету». Таким чином, створення високоліквідного та сталого ринку стандартних контрактів в Україні повинно стати одним з пріоритетів державної політики в галузі сприяння розвитку фінансового сектора економіки.

Важливою особливістю структури участі на ринках є вкрай висока частка спекулятивних операцій і слабо виражене присутність хеджерів.

Вигляд світового біржового простору, що представляє собою сукупність національних майданчиків, на яких тривають торги ф'ючерсами і опціонами на фондові активи, сьогодні зазнає серйозні зміни. Аналіз статистичних даних, проведений в ході дослідження, дозволив виявити наступні ключові тенденції майбутнього розвитку галузі в світі:

- продовження процесів інтеграції та консолідації ринку;

- істотне зростання значення біржових центрів;

- трансформацію структури представлених на ринку контрактів;

- збереження в якості основного чинника зростання обсягів торгівлі широкого участі приватних інвесторів.

Формування українського ринку деривативів на фондові активи почалося в 1996 році і був перерваний кризою 1998. Незважаючи на практично повний демонтаж структур ринку, встигли скластися за два перші роки його функціонування, саме в початковий період оформилися деякі особливості, характерні для російського ринку. Найважливішими з них є:

- висока частка сегмента ф'ючерсів на окремі акції в загальній структурі обсягів торгівлі;

- порівняно слабкий розвиток опціонного сегмента;

- висока ступінь концентрації торговельної активності в невеликій кількості найбільш затребуваних контрактів;

- спекулятивний характер ринку та недостатньо виражена активність хеджерів;

- абсолютне переважання електронного способу ведення торгів.

Ринок похідних цінних паперів в Україні має коротку історію і, порівняно з західним, розвинений недостатньо, про що можна судити з Таблиці 1 і Таблиці 2.

До основних проблем застосування похідних фінансових інструментів в Україні відносять:

правові та податкові проблеми, проблеми бухгалтерського обліку;
проблеми регулювання професійної діяльності на ринку;
недосконалість інфраструктури ринку;
стан ринку і спектр торгових інструментів.

На рівні конкретних компаній з'являються і приватні причини, такі, як слабке уявлення про властивості і механізм різних похідних інструментів, основи організації ведення та супроводження угод, труднощі в оцінці результату хеджування, початкового і залишкового ризику і, нарешті, відсутність розуміння і схвалення керівництва.

Основними тенденціями ринку похідних фінансових інструментів є:

глобалізація та пов'язане з ним різке загострення конкуренції;
істотне зростання ринку і лібералізація його регулювання;
розширення спектр торгових інструментів і зміна їх відносної ролі, а також істотне розширення складу учасників;
застосування нових технологій і перехід до систем електронної торгівлі;
переважання в цілому позабіржового ринку над біржовим;
домінування відсоткових контрактів на біржовому ринку (основний тип контрактів – ф'ючерси та опціони на державні облігації та депозитні ставки).

Похідні інструменти в даний час використовуються широким колом учасників ринку, а саме:

індивідуальними інвесторами, для яких інструменти ринку деривативів, зокрема, опціони, привабливі з-за малого обсягу необхідних інвестицій;
інституційними інвесторами для хеджування портфелів та альтернативних грошового ринку вкладень капіталу;
державними фінансовими установами та приватними підприємствами з метою хеджування вкладень;
банками та іншими фінансовими посередниками, а також приватними підприємствами для стратегічного ризик – менеджменту і спекуляцій;
інвестиційними фондами для збільшення ефективності вкладень;
хедж-фондами [5] для збільшення доходу;
трейдерами [6] з цінних паперів для отримання додаткової інформації про ринках базових активів.

Основа для існування похідних інструментів – майбутня невизначеність.

Укладаючи угоди з деривативами, сторони можуть переслідувати різні цілі, і за цією ознакою операції з похідними цінними паперами можна поділити на такі групи:

Спекулятивні операції. Спекулятивні операції здійснюються з метою отримання прибутку від купівлі-продажу строкових контрактів в результаті різниці між ціною контракту в день укладення і ціною в день його виконання при сприятливому для однієї зі сторін (продавця і покупця) зміну цін. Залежно від характеру угод спекуляцію підрозділяють на наступні види:

спекуляція на підвищення цін – скупка контрактів для подальшого перепродажу;
спекуляція на зниження цін – продаж контрактів з метою їхнього наступного відкупу;
спекуляція на співвідношенні цін на ринках одного і того ж або взаємозамінних товарів, або цін на товари з різними термінами поставки.

Спекулятивні операції складають важливу частину ринку похідних цінних паперів. Спекулянт (гравець) торгує терміновими контрактами тільки заради прибутку, тобто ніколи не купує і не продає власне товари. Спекулянтів приваблює «ефект важеля» і короткостроковість (від одного до декількох днів) строкових операцій. Спекулянту потрібен шанс заробити на зміні цін на базисний товар, не беручи участь у виробничому бізнесі, і він готовий взяти на себе ризик. Спекулянти необхідні для успішного функціонування строкового ринку, оскільки вони забезпечують взаємодію суб'єктів ринку, бажаючих звільнитися від ризику або взяти його на себе. Збираючи та аналізуючи інформацію, відкриваючи на її основі позиції,