Похідні фінансові інструменти та особливості їх застосування у фінансовому менеджменті

Операції хеджування (страхування від можливої зміни цін). Деривативи звичайно використовуються для страхування – хеджування від можливих втрат у випадку зміни ринкових цін при укладанні угод на реальний товар. Принцип страхування тут побудований на тому, що якщо в угоді хеджер втрачає як продавець реального товару, то вона виграє як покупець ф'ючерсів на ту ж кількість товару, і навпаки. Позицію хеджера, сфера діяльності якого лежить у сфері матеріального виробництва на ринку готівкового товару, можна сформулювати так: «Все, що я хочу – це отримати сьогоднішню ціну за даним контрактом. Я згоден відмовитися від того, щоб заробити більше, заради того, щоб захистити себе від втрат».

Арбітражні операції – операції, які здійснюються з метою отримання безризикового доходу, використовуючи неузгодженості в цінах на різні фінансові інструменти на різних ринках.

Таким чином, в цілому всі учасники термінового ринку виступають або хеджерами, що знижують ринковий ризик своїх вкладень за рахунок інших учасників, або спекулянтами або арбитражерами, а самі деривативи можуть бути використані і для спекулятивних операцій і для хеджування. Тобто один і той же контракт буде інструментом хеджування для покупця – компанії, що займається виробництвом, і інструментом спекуляції для продавця – фінансової компанії.

Особливість Українського ринку похідних фінансових інструментів полягає в тому, що на сучасному етапі розвитку фінансових ринків спостерігається різке збільшення і безумовне домінування на них спекулятивних операцій, на частку яких припадає понад 95% усіх фінансових операцій. А спекуляція являє собою гру на похідних фінансових інструментах. Гра на них є парі про результати парі, що укладаються кимось іншим. Таким чином, успіх на ринку похідних залежить від чужого успіху або чужого провалу.

Головною проблемою і небезпекою сьогодні видається той факт, що в гонитві за прибутком фінансові орудували роздули фондовий ринок до неймовірних розмірів. На ринку з'явилися вторинні папери – акції фондів, акції страхових компаній, які страхують ризики цих фондів. Таким чином, один і той же капітал відображається у величезній кількості різних паперів. Все це кредитується банками і роздувається номінальне багатство і номінальна маса грошей.

 

 

Підприємство у своїй діяльності може залучати грошові ресурси за рахунок випуску цінних паперів або вкладення коштів в інші цінні папери, прагнучи витягти з цього додатковий прибуток.

Перш ніж здійснювати купівлю цінних паперів, ставлять певну мету:

• отримання постійного доходу (для цього залучаються надійні цінні папери) ;
• приріст капіталу (залучаються цінні папери молодих компаній, які не завжди надійні, але обіцяють (і виплачують, принаймні, спочатку) високі відсотки за облігаціями) ;
• зниження ризику від вкладення коштів (залучається багато різних цінних паперів). [8]

Похідні цінні папери (опціони, варранти, форвардні контракти та ф'ючерси) використовують у фінансовому менеджменті для управління ризиками [2, с. 114]. Їх основне призначення – страхувати власника документа від можливих збитків у біржовій грі, а також забезпечити його захист в умовах інфляції і економічної нестабільності [4, с. 158].

Розглянемо деякі з способів використання перерахованих вище похідних фінансових інструментів у фінансовому менеджменті та прийняті рішення на ринку похідних інструментів фінансовими менеджерами компаній.

Використання опціонів на купівлю і продаж.

Одна з переваг опціонів, що їх можна використовувати для дуже широкого діапазону стратегій, які володіють різним профілем ризику/нагороди. Деякі націлені на отримання доходу від спекуляцій, як купівля опціонів Call або Put; інші побудовані так, щоб отримати прибуток, якщо певні надії в майбутньому будуть виправдані.

Найбільш простий спосіб використання опціонів – це їх купівля з метою отримання прибутку. Замість купівлі акцій або боргових паперів інвестор може використовувати опціони. [ 3, с. 150]

Зазвичай опціони вважаються ризиковим видом інвестицій, але також зустрічаються випадки, коли опціони можуть бути менш ризиковими, ніж сам актив. При купівлі опціону покупець сплачує продавцю премію. Якщо покупець опціону відмовляється від придбання зазначених цінних паперів, то премія йому не повертається. [2, c. 115] Максимальний ризик для власників (покупців) опціонів – премія. Максимальний ризик для продавців опціонів – необмежений, а їх максимальний дохід – премія. Купівля опціону колл.

Ця стратегія прийнятна, якщо очікується зростання цін на певний товар.

Ризик – ризик інвестора обмежується премією, яку він платить за опціон. Наприклад, якщо він придбає 80 опціонів колл з премією 5, 5 – це все чим він ризикує. Премія – частина ціни певного товару, таким чином, купівля опціону є менш ризиковою, ніж придбання самого товару. Тим не менш, ризику піддається вся премія, і Ви можете втратити 100% своїх інвестицій, незважаючи на невелику суму вкладень.

Дохід – дохід від купівлі опціонів колл необмежений. Так як контракт дає право на купівлю за фіксованою ціною, то це право може принести вигоду, якщо ціни на товар перевищать ціну виконання контракту.

Приклад 1. Інвестор купує один опціон колл компанії XYZ, який дає право (але не обов'язок) на придбання активів компанії за фіксованою ціною 80 з цього моменту часу до моменту закінчення терміну опціону в