Проблема девіантної поведінки в молодшому шкільному віці

Основна спрямованість цього заняття залишити у дітей сприятливі спогади про їхні успіхи і тим самим закріпити напрацьовано (див. додаток Е).

3. 2. Аналіз результатів формувального експерименту з розвитку уваги дітей молодшого шкільного віку

Для перевірки ефективності нашої колекційної програми було проведено вторичну психодіагностику за методиками: «Малюнок неіснуючої тварини» (М. 3. Друкаревича), « Коректурна проба « (Б. Бурдона), « Знайди квадрат «, «Мюнстерберга» (Х. Мюнстерберг) і анкета «Школа» (И. В. Крук), які було представлено у пункті 2. 3. на першому етапі, що констатував результати (див. пункт 2. 3.). Потім, протягом III чверті 2016 навчальних років з учнями 4-А класу проводили тренінги « Розвитку уваги молодших школярів», в якому активно використовувався метод ігротерапії.

Після проведення тренінгів ми провели повторний зріз, який показав, що за результатами методики «Малюнок неіснуючої тварини», ми отримали достатньо повну картину особистісних особливостей учнів, вони стали менш агресивними та тривожними. Узагальнені дані результату показників учнів по класу в першому і другому зрізі відображено на малюнку 3. 1.

 

 

За результатами методики «Корректурна проба» було виявлено рівень стійкості та концентрації уваги. Загальна картина у відсотках по класу має вигляд (див. мал. 3. 2., 3. 3.).

 

Для з’ясування питання про рівень розвитку узагальненості сприйняття форми після проведення коррекційної програми було використано методику «Знайди квадрат». Результат в відсотках по класу має наступний вигляд (див. мал. 3. 4.).

 

 

За результатами анкети «Школа» було визначено рівень шкільної адаптації (рис. 3. 5.).

 

 

Для діагностики концентраці уваги після проведення корекційно-розвивальної програми було обрано методику «Мюнстерберга». Узагальнені дані результату показників учнів по класу в першому і другому зрізі відображено на малюнку 3. 6.

 

 

Таким чином, застосування описаних вище методик дає нам можливість порівняти результати первинної та вторинної психодіагностики. Зважаючи на те, що після проведення психокорекційної – роботи відсоткові показники стали кращими, то ми можемо зробити висновок про те, що розроблена психокорекційна програма є ефективною.

 

 

На основі проведення аналізу психолого-педагогічної літератури з проблеми девіантної поведінки молодших школярів ми зробили такі висновки:

Молодший шкільний вік – це вершина дитинства, період початку шкільного життя, який продовжується в середньому від 6-7 до 9-10 років. Вступаючи в нього, дитина набуває внутрішню позицію школяра, навчальну мотивацію. Навчальна діяльність стає для нього провідною. Протягом цього періоду у дитини розвивається теоретичне мислення, він отримує нові знання, вміння.

Сучасні вчені стосовно неповнолітнього з різного роду відхиленнями в розвитку, що накладають своєрідний відбиток на поведінку, використовують терміни: «важкі діти» (К. Лебединська, М. Райська, М. Раттер, Л. Славіна) ; «аномальні діти», що мають відхилення від того, що є типовим або нормальним, але не включає патологічний стан (Л. Пожар) ; «дезадаптивні діти» (С. Бєлічева) ; «діти, що живуть під спеціальною турботою» (Л. Кошч) ; діти «групи ризику» (І. Невський) ; «діти з порушеннями в афективній сфері» (К. Лебединська, М. Райська, Г. Грибанова, Л. Славіна). Оскільки єдиної практики вживання цих понять немає, часом не ясно, до якої категорії віднести дитину, що має ті або інші відхилення в поведінці (асоціальна, ненормативна, протиправна, злочинна поведінка) (Е. Іванов, Л. Шіпиціна, Г. Сафіна). Більш правомірним є використання узагальнюючого терміна – «поведінка, що відхиляється від норми», тобто «девіантна поведінка», у будь-якому разі до тих пір, доки дитині не встановлено медичного діагнозу або не винесено юридичного вироку.

Під девіантною поведінкою слід розуміти систему вчинків, які відхиляються від прийнятих у суспільстві правових і моральних норм, які проявляються у вигляді незбалансованості психічних процесів, неадаптивності, порушенні процесу самоактуалізації, в ухиленні від морального контролю за власною поведінкою.

Для проведення емпіричного дослідження психологічних особливостей девіантної поведінки молодших школярів ми підібрали психодіагностичний інструментарій, який включає в себе методики: «Малюнок неіснуючої тварини» (М. 3. Друкаревича), «Коректурна проба» (Б. Бурдона), «Знайди квадрат», «Мюнстерберга» (Х. Мюнстерберг) і анкета «Школа» (И. В. Крук).

На основі результатів нашого емпіричного дослідження можна зробити наступні висновки:

У 29% дітей спостерігається підвищена агресія, яка виступає проявом негативної реакції на вчинки і дії оточуючих, які не припали їм до вподоби. Прояви тривожности виявлені у 40% молодших школярів, що є наслідком фрустрації потреби в захищеності з боку найближчого оточення. У 12% учнів спостерігаються прояви страху. 9% дітей є дуже мрійливими, вони приділяють більше уваги своєму видуманому світу, а ніж реальному. 6% дітей мають низьку самооцінку, інші 4% навпаки, високий рівень самооцінки.

40% молодших школярів мають дуже низький рівень концентрації уваги і 20% мають низький рівень, це означає що дітям важко сконцентруватися на якомусь об'єкті або діяльності, як в школі так і по за її межами,