Проблема девіантної поведінки в молодшому шкільному віці

У 20% дітей рівень стійкості уваги є дуже низький, зважаючи на це можна зауважити, що таким дітям не вдається довго зосереджуватися на якомусь об’єкті. Більшій кількостість дітей мають середній рівень стійкості уваги, а саме 32% учнів. Високий равень мають 28% учнів і 20% притаманний дуже високий рівень стійкості уваги.

50% молодших школярів, який характеризується легкіст, ю сприйняття просторових характеристик навколишнього світу: величину і форму предметів, а також їх взаємне розташування. Також значну частину 42% учнів мають середній рівень розвитку, таким дітям важче орієнтуватися в геометричних особливостях об'єктів. І у 8% спостерігається низький рівень сприйняття форм.

Більшість дітей є адаптованими до школи та шкільного колективу (47%) та почувають себе там досить комфортно і впевнено. Інші (45%) школяри мають латентний рівень шкільної адаптації, який вказує та те, що діти не почувають себе комфортно у школі але не яких проявів цього не спостерігається. Лима мальний відсоток дітей (8%) є дезадаптованими до шкільного середовища.

За результатами обстеження ми можемо говорити про те, що 40% учнів демонструють достатній рівень вибірковості уваги. 44% молодших школярів мають середній рівень, і 16% мають низький рівень вибірковості уваги.

На основі результатів нашого емпіричного дослідження можна зробити висновок, що переумовою девіантної поведінки є низький рівень розвитку уваги молодших школряв. Спираючись на це, нами була розроблена корекційно – розвивальна програма, спрямована на формування оптимального рівня уваги, як віково-психологічного новоутворення в молодшому шкільному віці.

На основі результатів нашого повторного емпіричного дослідження можна зробити наступні висновки:

Більшість молодших школярів, а саме 25% мають прояви тривожності, що є наслідком фрустрації потреби в захищеності з боку найближчого оточення. У 17% дітей спостерігається підвищена агресія, яка виступає проявом негативної реакції на вчинки і дії оточуючих, які не припали їм до вподоби. 9% учнів мають прояви страху. 9% дітей є дуже мрійливими, вони приділяють більше уваги своєму видуманому світу, а ніж реальному. 5% дітей мають низьку самооцінку, інші 4% навпаки, високий рівень самооцінки.

18% мають низький рівень, це означає що дітям важко сконцентруватися на якомусь об'єкті або діяльності, як в школі так і по за її межами, вони постійно відволікається та відволікають інших, що є наслідком недостатнього рівня успішності знань. 37% учнів мають середній рівень концентрації уваги. Добрий рівень мають 38% молодших школярів і лише 7% мать дуже добрий рівень концентрації уваги, ці діти дуже легко запам’ятовують інформацію, концентруються на завданнях, різних видах діяльності і мають гарні результати навчання.

Більша кількостість дітей мають середній рівень стійкості уваги, а саме 43% учнів. Високий равень мають 32% учнів і 25% притаманний дуже високий рівень стійкості уваги.

55% молодших школярів, який характеризується легкіст, ю сприйняття просторових характеристик навколишнього світу: величину і форму предметів, а також їх взаємне розташування. Також значну частину 45% учнів мають середній рівень розвитку, таким дітям важче орієнтуватися в геометричних особливостях об'єктів.

Більшість дітей є адаптованими до школи та шкільного колективу (50%) та почувають себе там досить комфортно і впевнено. Інші (50%) школяри мають латентний рівень шкільної адаптації, який вказує та те, що діти не почувають себе комфортно у школі але не яких проявів цього не спостерігається.

За результатами обстеження ми можемо говорити про те, що 43% учнів демонструють достатній рівень вибірковості уваги. 57% молодших школярів мають середній рівень.

Отже, більшість молодших школярів є не схильними до проявів девіантної поведітки і їх поведінка є схвалюваною з точки зору соціальної бажаності. Зважаючи на постійні емоційні коливання більшість молодших школярів схильні до прояву тривожності. Але все ж таки вони готові до розвитку та навчання, до нових зна, йомств та адекватного сприйняття світу.

Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми девіантної поведінки підлітків.

 

1. Белкин А. С. Теория педагогической диагностики и предупреждения отклонений в поведении школьников. /Автореф. дис. докт. пед. наук. – М. : 2003. – С. 36.
2. Бітяева М. В. Психолого-педагогічний супровід школярів на етапі переходу з початкового в середню ланку / / Управління школою. – 2002, № 40.
3. Варга А. Я. Психодиагностика отклоняющегося поведения ребенка без аномалий психического развития / Психологический статус личности в различных социальных условиях: развитие, диагностика и коррекция. – М. : МГПИ. – 2002. – С. 149.
4. Вікова психологія / За ред. Г. С. Костюка. – К., 2006. – 251 с.
5. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. М. В. Гамезо, М. В. Матюхиной и др. – М., 2004. – 196 с.
6. Волинська Л. В. Вікова та педагогічна психологія: навч. Посіб. / О. В. Скрипченко, З. В. Огороднійчук та ін. – К. : Просвіта, 2001. – 416 с.
7. Демичева А. В. Девиантное поведение в современном украинском обществе / А. В. Демичева // Психологическая наука и образование. – 2009. –