Реабілітація дітей-аутистів

У ряді випадків фахівці, провідні холдинг-терапію, роблять упор на подолання опору дитини. При цьому якщо дитина не проявляє опору під час сеансу, батьки повинні спеціально провокувати його виникнення, – вважається, що таким чином дається вихід накопиченим у дитини негативним емоціям. Однак такий підхід небезпечний перетворенням процедури холдингу в стереотип афективної аутостимуляции для всіх членів сім'ї («боротьба заради боротьби»). [23]

Це перешкоджає налагодженню внутрісімейного взаємодії і відповідно гальмує емоційний розвиток дитини.

Є фахівці, які сприймають холдинг як жорстку організуючу процедуру, яка допомагає домогтися довільного уваги дитини і навчити його конкретним навичкам. У цьому випадку, відразу після настання роздільної фази холдингу, фахівець самостійно проводить заняття з дитиною з відпрацювання певних мовних навичок, розвитку дрібної моторики і т. п. і пропонує подібну послідовність заняття батькам для самостійної роботи. При такому підході позитивне емоційне взаємодія між батьками і дитиною, умови для якого створюються після роздільної фази холдингу, не прогресує. Батьки й дитина, таким чином, націлені не на розвиток емоційного контакту, а на відпрацювання конкретних навичок. На нашу думку, таке трактування холдинг-терапії істотно обмежує її можливості, не виконуючи завдання налагодження емоційного взаємодії в родині і не стимулюючи афективний розвиток дитини.

В описаних вище прикладах використання методу відбувається переоцінка окремих сторін впливу холдинг-терапії. Не менш серйозні наслідки бувають, якщо лікар просто радить родині самостійно займатися холдинг-терапією. [17]

Порушення усієї логіки роботи також відбувається, якщо холдинг проводить сам фахівець, що займається з дитиною, так як в цьому випадку він «замикає дитини на собі». Розвиваються в процесі роботи форми взаємодії між фахівцем і дитиною залишаються недоступними для батьків, що серйозно ускладнює можливість підтримки дитини протягом усього дня, в природних умовах його життя, адже фахівець перебуває з дитиною лише незначну частину часу. Крім того, важливо враховувати, що при цьому батьки відчувають себе «в стороні», переживають свою неспроможність, що стає для них причиною серйозної психологічної травми.

Подібні різночитання в розумінні цілей і завдань холдинг-терапії і відповідно в її використанні неминучі, поки чітко не визначений психологічний механізм її впливу.

Вчені Московського державного психолого-педагогічного університету провели дослідження, метою якого стало виявлення та обгрунтування психологічного механізму впливу холдинг-терапії на дитину і його сім'ю, що особливо актуально в практиці роботи з дітьми, що мають таке складне порушення розвитку, як дитячий аутизм. Спостерігаючи за динамікою афективного розвитку аутичних дітей в ході холдинг-терапії, ми висунули гіпотезу про те, що в процесі холдинг-терапії формується емоційна прив'язаність аутичної дитини до матері, якісно порівнянна з прихильністю дитину дитячого та раннього віку до матері при нормальному онтогенезі.

У дослідженні взяли участь 10 родин, які виховують дітей з формується синдромом аутизму, що проходять холдинг-терапію в Інституті корекційної педагогіки РАО в лабораторії змісту і методів корекційного навчання дітей з емоційними порушеннями. Склад всіх сімей був повний. [12]

Всі діти уникали контактів з оточуючими людьми, демонстрували «польове» поведінку, не виявляли інтересу до іграшок, їх дії з навколишніми предметами були одноманітні. Стереотипність в поведінці спостерігалася у 8 дітей (це могло виявлятися в постійному викладанні іграшок в ряд, перегляді однієї і тієї ж реклами, ритуальних діях та ін.) Сім дітей важко реагували на зміни (приклад: зміна маршруту прогулянки, поїздки в гості, переїзд в інше місто або на дачу, зміна одягу по сезону). Спроби довільній організації уваги дітей досліджуваної групи залишалися безуспішними, більшість дітей не реагували на ім'я, не могли виконати прості інструкції.

У дітей досліджуваної групи до початку холдинг-терапії відзначалася несформованість емоційної прихильності до матері, іншим близьким людям. Дев'ять дітей байдуже ставилися до догляду батьків з дому, в ситуації спілкування з незнайомими людьми жодна дитина з досліджуваної групи не виявляв потреби в допомозі і захисті з боку мами. Більшість дітей відчували дискомфорт на руках у батьків.

Для оцінки поведінки аутичних дітей в процесі холдинг-терапії, з точки зору розвитку їх зв'язку з матір'ю, вчені виділили критерії прихильності, характерні для раннього нормального онтогенезу, і відповідні їм індикатори-патерни поведінки дитини. При цьому ми орієнтувалися на роботи вітчизняних психологів-дослідників раннього дитинства (Виготський Л. С, 1997, Ельконін Д. Б., 2004; Обухова Л. Ф., 1994), а також на роботи зарубіжних авторів, виконані в руслі теорії прив'язаності (Дж. Боулбі, 2003; М. Ейнс-ворт, 1983; К. Robson, 1967; A. Fogel, G. Diamond, BI Larighorst, & V. Demos, 1982; P. Trad, 1986, 1990; E. He-Therington & R. Parke, 1993). До даних критеріїв належать:

- Прагнення до досягнення фізичного контакту з батьками (в першу чергу, з мамою) ;

- Прагнення до досягнення зорового контакту з батьками;

- Феномен «тривоги ділення» як необхідний етап розвитку прихильності;

- Реакція на розлуку з близьким дорослим / на появу близького дорослого;

- Привернення уваги близького дорослого, прояв ревнощів, прагнення відвернути маму від спілкування з іншими людьми;

- Пошук захисту або розради у батьків;

- Емоційне «зараження» станом близького