Реабілітація дітей-аутистів

- Наслідування близькому дорослому;

- Прагнення бути поруч з мамою, бажання привернути її до своїх занять, іграм. [15]

Поведінка дітей по відношенню до матері вже в перші дні холдинг-терапії істотно змінювалося. І на сеансах холдинг-терапії, і протягом дня ставали помітними ознаки прихильності, порівнянні, на нашу думку, з ознаками ранньої прихильності, характерної для нормального онтогенезу. Прихильність з часом розвивалася, причому ми можемо говорити про достовірне появі наступних її ознак:

1) більшість дітей (8 осіб) перестали відчувати дискомфорт на руках у батьків, отримували задоволення від контакту, проявляли позитивні емоції. Це сталося вже протягом першого місяця занять. Шість дітей стали самі прагнути залізти на руки до батьків. На холдингу в моменти позитивного емоційного взаємодії дитина самостійно розташовувався так, що його поза дуже нагадувала позу немовляти на руках у матері в ситуації годування або гри.

2) у восьми випадках з десяти можна з упевненістю говорити про те, що діти вже через місяць холдинг-терапії не виявляли дій, спрямованих на відхід від візуального контакту з близьким дорослим у ситуації гри, спілкування. Усі 10 дітей стали більш витривалими в зоровому контакті, збільшилася тривалість взаємодії з батьками лицем до лиця в холдингу. Всі діти в різних ситуаціях стали проявляти ініціативу в зоровому контакті, використовуючи прямий погляд просто для залучення уваги, і коли хотіли щось попросити у мами (тата). У всіх сім'ях з'явилися «гри з особою»;

3) у аутичних дітей, початково не виборчих в контакті з близькими дорослими, протягом холдинг-терапії з'являлися прояви, зіставні з «тривогою відділення» від матері, спостережуваної в нормі в 7-8 – місячному віці.

4) реакція на розлуку з матір'ю і на її повернення стала очевидною у дітей, байдужих до початку холдинг-терапії до догляду та появи матері.

5) у процесі холдинг-терапії діти досліджуваної групи почали проявляти потреба в контакті з батьками і вживати активні дії для того, щоб привернути їх увагу. Так, 8 дітей стали дивитися в очі мамі, коли щось у неї просять. Батьки відзначали, що поглядом дитина стала домагатися уваги до себе. У шести випадках активне, наполегливе залучення дитиною уваги батьків нам вдалося спостерігати на сеансах холдингу.

6) діти стали більше прагнути отримати захист і розраду у батьків в ситуаціях, пов'язаних з дискомфортом. Дев'ять дітей в більшості випадків, коли були засмучені, ображені або налякані, звертали погляд до мами, прагнули притулитися, залазили на руки, клали голову на плече.

7) виникаючий на холдингу емоційний контакт між аутизмом дитиною та батьками стає основою для розвитку в дитини здатності до «зараженню» емоціями батьків. Мами дев'ятьох дітей зазначили, що радість, сміх батьків стали викликати у дитини схожі почуття. Спостереження на сеансах холдинг-терапії також дали багатий матеріал, що підтверджує слова батьків.

8) з'явилась и стала інтенсівно розвіватіся здатність до наслідування батькам. У двох дітей батьки і фахівці помітили наслідувальні дії вже в перші дні терапії. У більшості дітей (8 осіб) здатність до наслідування в моменти безпосереднього контакту з батьками стала виразно помітна через 2 місяці холдинг-терапії

9) всі діти тепер прагнуть перебувати поруч із мамою не тільки в незнайомій обстановці, але і вдома протягом дня. Так, шість мам сказали, що їх дитина, навіть коли зайнятий чимось своїм, прагне знаходитися поруч з мамою, тримати її в полі зору. Чотири дитини стали вимагати, щоб мама була присутня в кімнаті, де він знаходиться. Всі діти стали частіше допускати маму в свої ігри.

Отримані дані дозволяють говорити про те, що в процесі холдинг-терапії формується емоційна прив'язаність аутичної дитини до матері, якісно порівнянна з прихильністю дитину дитячого та раннього віку до матері при нормальному онтогенезі. [7]

 

 

Навчання за програмою ТЕАССН (Treatment and Education of Autistic and related Communication handicapped Children – Лікування і навчання дітей, що страждають аутизмом і порушеннями спілкування) направлено на полегшення соціально-побутової адаптації аутичного людини з допомогою зорової організації зовнішнього середовища, що задає структуру виконуваного дії і утримує дитину в ситуації задачі. Первинний акцент також робиться на формуванні здатності дитини залишатися на своєму місці і зосереджуватися на завданні. Подібна поведінка називається робочим, так як є необхідною передумовою для самостійної, незалежної від дорослого діяльності аутичної дитини. Слід, однак, відзначити, що хоча фахівці, що працюють за програмою ТЕАССН, вважають, що зорова організація середовища зменшує залежність дитини від дорослого, працюючого з ним, існує небезпека залежності від організованої ситуації. Потрапляючи в неструктуровану середу, дитина може виявитися безпорадною. [3]

Незважаючи на зберігається залежність аутичного дитини від ситуації і деяку механістичність відпрацьованого поведінки, методики відпрацювання соціальних навичок, пропоновані прихильниками оперантного навчання, і принципи організації навчальної середовища, розроблені в рамках програми ТЕАССН, являють собою корисний досвід, який міг би допомогти у вирішенні проблеми соціальної адаптації людей з РДА у нас в країні. Звичайно, неможливо сліпе запозичення американських методик навчання чинності культурних відмінностей. Необхідна адаптація методик оперантного навчання і програми ТЕАССН в рамках традиційного російського підходу емоційної корекції раннього дитячого аутизму.

У даній роботі пропонуються конкретні форми використання методів оперантного навчання і програми ТЕАССН