Режим дня в житті школяра

У трудовому вихованні важливим є наступне: перед дитиною повинні ставитися посильні завдання, не обов'язково на короткий термін. Вони можуть мати тривалий характер, навіть продовжуватися місяцями та роками. Важливим є те, що дитині має бути надана певна свобода у виборі засобів, і вона повинна нести певну відповідальність за результат та якість виконаної роботи. Менше буде користі, якщо ви скажете дитині: «Ось тобі віник, підмети цю кімнату, зроби це так чи отак». Краще буде, якщо ви на тривалий час доручите дитині підтримувати чистоту у її кімнаті або кутку, а яким чином буде вона це робити, нехай вирішує сама. У першому випадку ви поставили перед дитиною лише фізичне завдання, у другому – поставили перед нею завдання організаційне: останнє суттєво вище та корисніше.

Отже, чим складнішою, цікавішою та відповідальнішою буде трудова задача, тим більш ефективною вона буде у педагогічному відношенні. Багато батьків, на жаль, не враховують цієї обставини і доручають дітям виконання того чи іншого завдання, поділивши його на багато дрібних трудових задач. З віком дитини трудові доручення повинні більш ускладнюватися та відрізнятися від ігор.

Приблизний перелік домашніх обов'язків

Кожна родина може скорегувати цей список у залежності від умов і у відповідності з віком дітей.

Поливати кімнаті квіти.

Витирати пил.

Накривати на стіл перед обідом, вечерею.

Наглядати за порядком на своєму письмовому столі.

Відповідати за порядок на книжковій поличці чи у книжковій шафі.

Складати газети та журнали у певному місці.

Доглядати за свійськими тваринами.

Періодично виконувати повне прибирання у своїй кімнаті чи кутку.

Слідкувати за своїм одягом, пришивати ґудзики, вішалки тощо.

Відповідати за порядок у кухонній шафі.

Допомагати старшим по господарству.

Розподіляючи обов'язки, необхідно завжди враховувати, що діти навчаються у школі, отже, значну частину їхнього часу займає виконання шкільних домашніх завдань. Батьки повинні обережно підказувати, як краще виконати ту чи іншу роботу.

Дитина повинна вміти виконувати і такі роботи, які не викликають у неї особливого інтересу або здаються зайвими та нудними. Взагалі вона має усвідомити, що вирішальним моментом у трудовому зусиллі є не цікавість, а його користь, необхідність. Батьки повинні виховувати в дитини уміння терпляче, без вередування виконувати неприємні їй роботи. Потім, по мірі розвитку дитини, навіть неприємна праця буде приносити їй радість та задоволення.

У тому випадку, коли інтерес недостатній, щоб викликати у дитини бажання попрацювати, можна використати метод прохання. Прохання тим відрізняється від інших видів звернення, що воно надає дитині повну свободу вибору. Його так необхідно подати, щоб дитині здалося, що він виконає прохання за власним добрим бажанням, без спонукань та примусу. Потрібно говорити: «У мене до тебе прохання. Хоч це і важко, адже в тебе різні інші справи... «

Прохання – найкращий спосіб звернення, але не слід зловживати ним. Форму прохання краще обирати у тих випадках, коли ви добре знаєте, що дитина із задоволенням його виконає. Якщо ж у вас є який-небудь сумнів у цьому, використовуйте форму звичайного доручення, спокійного, впевненого, ділового. Якщо і в цьому випадку не буде результату, тоді необхідно вдаватися до примусу. Примус може бути різноманітним – від простого повторення до повторення різкого та вимогливого. Але у будь-якому випадку, ніколи не треба вдаватися до фізичного примусу, бо він викликає у дитини відразу до трудового завдання та менше за все приносить користь.

Досить важлива проблема для батьків – це так звані ледачі діти. Тут слід зазначити, що лінощі, тобто неприйняття трудових зусиль, лише у деяких випадках пояснюються поганим станом здоров'я, фізичною кволістю, млявістю духу. У більшості випадків лінощі в дитини розвиваються завдяки неправильному вихованню, коли із самого раннього віку батьки не виховують у дитини силу волі, не привчають її долати перешкоди, не формують у неї цікавості до сімейного господарства, не виховують у неї звичку працювати.

Спосіб боротьби з лінощами єдиний – поступове залучення дитини до праці. Але лінощі, як часто буває, не єдиний недолік. Є діти, які охоче виконують будь-яку роботу, але роблять це без захоплення, без інтересу, не турбуючись про кінцевий результат. Вони працюють лише тому, що хочуть уникнути неприємностей, докорів тощо. Така праця дуже нагадує працю «робочого коня», коли не потрібно задумуватися, навіщо вона виконується і який результат потрібний. Зрештою, діти звикають ставитися до праці некритично, не турбуючись про якість виконання роботи. А високу якість необхідно вимагати завжди, якщо вона для дитини посильна та доступна її розумінню. Не варто при цьому лаяти дитину за погано виконану роботу, соромити її, дорікати. Треба просто і спокійно сказати, що робота виконана незадовільно, що вона повинна бути перероблена або виправлена.

При цьому ніколи не потрібно виконувати роботу за дитину, лише у деяких випадках, коли частина завдання очевидно їй не по силах. Рішуче не рекомендується застосовувати у вирішенні поставлених трудових завдань будь-які заохочення чи покарання. Сам процес діяльності повинен надавати дитині таке задоволення, щоб вона отримувала радість. Визнання добре