Режим дня в житті школяра

Коментар: класний керівник готує пам'ятку для батьків.

Пам'ятка для батьків «Рекомендації що до розвитку

позитивних емоцій у дитини»

Тата і мами! Пам'ятайте!

Від знаків вітання, схвалення, любові у дитини складається відчуття: «зі мною все гаразд», «я – хороший». Від сигналів засудження, незадоволеності, критики з'являється відчуття «зі мною щось не так», «я – поганий».

Душевна скарбничка дитини працює день і ніч. Її цінність залежить від того, що ми туди кидаємо. Навіть вимоги, які ви пред'являєте, повинні бути наповнені любов'ю і надією. Навчіться слухати своєї дитини в радості і в жалі.

Караючи свою дитину, залишайтеся поряд із нею, не уникайте спілкування із нею.

Станьте для своєї дитини прикладом для наслідування в вияві позитивних емоцій по відношенню до членів своєї сім'ї й інших людей.

Заводьте свої красиві, добрі і світлі ритуали спілкування, які зроблять ваше життя і життя вашої дитини тепліше і радісніше.

Ритуали, які подобаються дітям:

а) перед виходом у школу отримати обійми батьків і напутливе слово або жест;

б) прийшовши зі школи, розказати про свої успіхи і проблеми і отримати слова підтримки і участі за чашкою чаю;

в) у вихідний день обговорити прожитий тиждень і його значення для дітей і батьків;

г) посидіти у сутінках при свічках поряд із мамою і татом;

д) на ніч послухати казку і бути дбайливо укритим;

є) у свій день народження отримувати сюрпризи і улаштовувати їх для інших членів сім'ї;

є) разом із мамою готуватися до свята і пекти красивий торт;

ж) посидіти із мамою і татом, узявшись за руки, під час своєї хвороби попросити у них улюблену їжу або щось таке, чого дуже давно хотілося.

Хід зборів

Бесіда

Шановні батьки! Будь-якій людині потрібно, щоб її розуміли і визнавали; щоб вона відчувала себе необхідною; щоб її успіх був оцінений оточуючими людьми; щоб вона могла розвиватися і реалізовувати свої можливості, щоб, завдяки всьому перерахованому, вона навчилася поважати себе.

Завдяки чому людина, особливо маленька, може бути щасливою? Передусім вона щаслива від того психологічного середовища в якому вона живе і зростає. Яке воно, це середовище?

З раннього дитинства малюка виховує все, що його оточує: люди, речі, природа, суспільні явища. Але у всі періоди дитинства і юності, незважаючи на різноманітні впливи, найвідповідальнішою є роль батьків.

Сімейні взаємовідносини... Від цих слів віє теплотою і сердечністю, турботою про дітей, доброзичливістю і чуйністю. Психологи стверджують, що правильно організоване спілкування – запорука доброго настрою, душевного спокою. З іншого боку, встановлено, що ніде люди не ранять один одного так боляче, як вдома, в сімейних конфліктах.

Правильно роблять ті дорослі, які велику увагу приділяють повсякденному спілкуванню з дитиною. Вони розповідають багато цікавого, читають книжки, складають казки, обговорюють події дня.

Виявляється, що вмінням говорити з дитиною, правильно будувати спілкування володіють не всі батьки. Розмовляючи з колегою по роботі, ми відповідним чином підбираємо слова, намагаємося передбачити реакцію співбесідника, а спілкуючись із власними дітьми, керуємось, як правило, принципом: кажу все, що хочу.

Слово – могутній засіб виховання, тому і користуватися ним слід дуже обережно, особливо в конфліктних ситуаціях.

Василь Сухомлинський підкреслював, що від того, яким буде слово матері – лагідним, добрим, уважним, розумним, сердечним чи дратівливим, сварливим, злим – залежить і виховання у дітей почуття відповідальності.

Відомий педагог неодноразово вказував на емоційність мовлення. «Як важливо, – підкреслював він, – щоб у кожному слові вихователя трепетала, хвилювалась, раділа і обурювалась жива людська пристрасть! Бо хоч який високий буде зміст слів, що їх чує дитина, вони залишаться для неї мертвими, поки в них не займеться вогник почуття, не запульсує кров. Цю душевну повноту і насиченість слова не можна почерпнути ні з яких книжок, посібників, вказівок. Вона дається тільки життям... «

Стежте за власним мовленням. Пам'ятайте, що воно – відображення вашої особистості. Намагайтеся говорити спокійно, доброзичливо. Не зловживайте словами «повинен», «треба». Зверніть увагу на те, чи говорите дітям «дякую», «вибач», чи вистачає вам терпіння шукати все нові і нові слова для роз'яснення і переконання.

Звичайно, спілкування не виключає вимогливості, але вона не повинна домінувати у відносинах дітей і батьків. Не помічати «дрібниць» означає зовсім не проти «дрібниць». Їх слід виправляти, реагувати на них, але інколи вміти і не бачити.

Пам'ятайте, що діти люблять не тільки слухати, але й думати, висловлювати власні судження, тобто вони хочуть брати участь у спілкуванні. Будьте уважними до мовлення дитини, адже мова, як відомо, – знаряддя культури спілкування. Ненав'язливо поправте малюка, який неправильно промовив слово чи побудував фразу, причому краще робити це по ходу розмови, так, щоб не переривати спілкування.

Важливо формувати у дітей навички ввічливого спілкування: вміти вислухати співбесідника, з повагою ставити ся до його думки; вживати слова ввічливості відповідно до ситуацій, звертання: «пробачте, чи не скажете... «; «перепрошую, скажіть, будь ласка,... «; «вибачте... «; «спасибі... «; «дякую... «; «щиро дякую... «; «велике спасибі... « тощо.