Режим дня в житті школяра

 

Тема. Дещо про методи виховання

 

Мета: ознайомити батьків з основними методами та принципами виховання дітей; сприяти формуванню взаєморозуміння та взаємоповаги між дітьми та батьками в родинах; виявити та проаналізувати особливості виховання дітей у сім'ях.

Коментар: готуючись до зборів, класний керівник заготовляє бланки тестів для батьків «Особливості взаємин з дітьми у вашій родині» (за англійським психологом Г. Пейном).

На класній дошці – плакат або напис: «... Виховання дітей – це легка справа, коли вона робиться без тріпання нервів, як здорове, спокійне, розумне й веселе життя. Я якраз бачив завжди, що там, де виховання йде без напруження, там воно вдається». (А. С. Макаренко)

 

Хід зборів

 

Бесіда

Відхилення в поведінці школярів можуть бути викликані особливостями сімейного виховання. Як відомо, родина – це мала соціальна група людей, що перебувають у родинних стосунках і мають визначені міжособистісні стосунки.

Аналізуючи особливості сімейного виховання, у першу чергу, розглядають особливості стосунків усередині родини: взаємини між батьками, дорослими різного покоління, між дорослими і дітьми.

За певних умов такі взаємини в родинах можуть служити основною причиною неправильного виховання. При неправильних типах виховання мова йде про надмірну або недостатню виразність відповідної ознаки виховного процесу.

У розпорядженні батьків і вчителів безліч засобів виховання. Серед них такі, як вплив виховним словом, переконання, організація життя і діяльності дітей, створення виховної ситуації, схвалення й осуд. Які шляхи, правила застосування кожного з них?

Слово – найтонший інструмент людського спілкування. Як змусити його служити мистецтву виховання? Виховання – це форма спілкування між дітьми й дорослими, а засобом спілкування є слово, то осудливе, суворе й холодне, то заохочувальне, приязне, підбадьорливе, то іронічне, глузливе, саркастичне: воно володіє величезною силою, яку ми часто недооцінюємо. Грубий окрик лякає і озлоблює маленьку людину, а ваша легка іронія з приводу важко завойованої гарної оцінки несподівано для нас убиває і синову радість, і віру у свої сили, і прагнення до нових перемог. Зате якою прихованою радістю та гордістю світяться його очі після вашого спокійного схвального зауваження. О, це ще тільки початок! Ось побачите, на що я здатний!

Слова живуть не тільки в ту мить, коли вони звучать, а й багато років по тому: ваша манера спілкування з дітьми, тон стосунків між членами родини мають велике значення для створення певного стилю життя, який швидко закріплюється у вашому домі й передається часом від покоління до покоління.

Треба продумано і вимогливо ставитися до кожної спеціальної розмови з дітьми. Перш ніж починати розмову, поміркуйте, що конкретно ви скажете синові або дочці. Значення має не тільки кожний доказ, аргумент, а й тон: спокійний, доброзичливий чи трохи з іронією, а то й обурення; будете ви вимагати чи радити; коли ви хочете поговорити – одразу після вчинку чи навмисне трохи відкладете розмову; як збираєтеся розмовляти – віч-на-віч чи при товаришах, членах родини, удома, під час прогулянки, дорогою в кіно; спеціально організуєте розмову («Сьогодні мені треба з тобою серйозно поговорити») чи скористаєтеся слушною нагодою, ніби між іншим. А можливо, поміркувавши, ви взагалі поки утримаєтеся від будь-якої розмови, щоб поспостерігати, як далі буде поводитись дитина.

І нарешті, традиційна вимога просити вибачення й обіцяти виправитися... «Не робіть з дітей клятвопорушників, не примушуйте давати обіцянки виправитися, – радила видатний педагог та дружина А. С. Макаренка – Г. С. Макаренко. – Це зовсім непросто – виправитися, і обіцяючи це, діти вже часто не бувають упевнені, що дотримають слова. І тим самим ми мимоволі виховуємо брехунів». У результаті, ми добиваємося не ліквідації конфлікту з дитиною, чого, власне, прагнули, а створення умов для нового конфлікту.

Мета ж виховного впливу інша – добитися усвідомлення аморальності свого вчинку, такого ставлення до нього, яке б виключало подібні дії. Моральність мотивів поведінки не повинна заслонятися відчуттям страху. Забороняючи що-небудь дітям, треба не погрозами покарання підкріплювати це, асоціально-моральними доказами. Якщо дитини хоче нарвати квітів у громадському місці, не слід говорити їй: «Не роби цього, бо тебе оштрафують». Краще зауважити: «Поміркуй... Якщо всі люди, які тут гуляють, захочуть зірвати по квітці... незабаром не залишиться жодної квіточки, яка могла б тішити наше око».

Наступний важливий метод виховання – організацій життя і діяльності дітей, коли формуються доброзичливість, комунікабельність, товариськість та інші необхідні в суспільстві якості, навички та звички. Кінцевий результат виховання виявляється насамперед у поведінці, вчинках, діяльності людини. Цим же вимірюється рівень її вихованості. І щоб те, чого ми в ході розмов навчаємо дітей, до чого закликаємо, реалізувалося в їхньому повсякденному житті, навчанні, ставленні до людей, потрібна «відповідна гімнастика поведінки» (А. С. Макаренко).

В основі педагогічного впливу лежить дуже важливий принцип морального виховання – оптимістичний підхід до дитини, віра в потенційні можливості її особистості. І дуже важливо, щоб у процесі виховання об'єднувались зусилля родини і школи, які з різних боків знають дитину.

Педагогічний практикум для батьків

Батькам пропонується обговорити ситуацію.

Ситуація для обговорення

«... Чотирикласник приховав від батька кілька двійок, підшкрябавши у щоденнику. З батьківських зборів повертається додому прикро вражений батько. Розсерджений несподіваними неприємностями, він, незважаючи, що вже пізно – син якраз лягає спати, – кличе його. У цю мить батько стурбований, мабуть, не стільки тим, як боротися зі злом, стільки непереборним бажанням вилити гнів на винуватця переживань. На дитину посипалися докори у жорстокій невдячності й погрози, що на день народження він не одержить уже обіцяних, довгоочікуваних подарунків.

«Завтра ж вибачся перед учителями, пообіцяй, що більше не будеш», – категорично закінчив батько. «Не буду я просити в них вибачення, і ніяких подарунків мені від вас не треба!» – ледь не плачучи, кричить син. «Не будеш – переведемо до іншої школи», – підвищує тон батько. «То й переводьте, мені байдуже!»

Запитання для дискусії:

Чи правильно батько вчинив із сином?

Які педагогічні помилки зробив батько хлопчика?

Які якості формує батько у синові таким «вихованням «?

Як слід було, на вашу думку, вести себе батькові в ситуації, що склалася?

Які поради ви дали б батькові школяра?

Чи були з вами та вашою дитиною подібні конфлікти?

(Виступи батьків по обміну досвідом.)

Підсумки зборів

Вплив сім'ї на дитину унікальний, а багато в чому й незамінний. У сім'ї особистість формується в природних умовах, вихователі тут – найближчі й найдорожчі для дитини люди, з якими вона постійно спілкується і яким має повністю довіряти.

Батьки мають впливати на дітей передусім своєю особистістю. Лише зразкові, працьовиті, духовно багаті, інтелектуально і культурно розвинені батьки мають вплив на дітей. Важливе те, що особисті якості батьків впливають на дітей не механічно, а через безпосереднє спілкування та спільну діяльність.

Сучасна сім'я має стати головною ланкою у вихованні дитини: забезпечити їй належні матеріальні та педагогічні умови для фізичного, морального й духовного розвитку.