Режим дня в житті школяра

Ще один вкрай важливий аспект трудового виховання – бюджет сім'ї. Часто батьки піклуються лише про те, щоб дитина була забезпечена усім необхідним, щоб була добре нагодована, одягнена, мала вдосталь іграшок та задоволень. Все це вони роблять через безмежну доброту та любов, відмовляючи собі багато в чому, подекуди навіть у найнеобхіднішому. А дитина навіть не знає про це і поступово звикає вважати, що вона краща за всіх, що її бажання – закон для батьків.

У такій родині діти часто нічого не знають про працю батька чи матері, не знають, наскільки важка вона. Тим більше вони нічого не знають про працю інших людей. Вони пам'ятають лише про власні бажання та їх задоволення. Це дуже хибний та шкідливий шлях виховання, від якого, насамперед, страждають близькі. У такому випадку можна скористатися наступними порадами.

Пам'ятка для батьків

Дитина має якомога раніше дізнатися, де працюють її батьки, в чому полягає їх робота, наскільки вона важка й відповідальна. Дитина повинна розуміти, що добробут родини цілком досягається працею батьків, їхніми зусиллями та старанням.

Дитина повинна знати, з чого складається сімейний бюджет, чого потребує сім'я у першу чергу, навчитися заощаджувати сімейні гроші.

Якщо родина не відчуває матеріальних труднощів, не можна допускати, щоб дитина хизувалася цим перед однолітками. Якщо ж родина незаможна, батьки мають піклуватися про те, щоб у сина чи доньки не виникав комплекс неповноцінності, щоб вони не заздрили іншим дітям.

Важливе значення має виховання чесності. Чесність – не уроджена, а набута якість особистості, насамперед, у родині. Нечесність – це таємне, сховане. Якщо дитина хоче яблуко і відкрито заявляє про це, це буде чесно. Батьки повинні уважно слідкувати за вихованням чесності у дитини. Якщо ви дали будь-яке доручення, обов'язково перевірте делікатно, щоб не образити дитину.

Турбота, дбайливість, відповідальність – ось основні якості, які формуються у сполученні з трудовим вихованням. Батьки повинні пам'ятати, що, виховуючи гарного та чесного господаря, вони тим самим виховують і хорошого громадянина. Важливо, щоб відношення у родині будувалися у спокійному і, водночас, дисциплінованому порядку, щоб не було зайвої нервозності, скиглення, а більше було бадьорості та дружного прагнення покращити всім разом життя родини.

Педагогічний практикумі для батьків

1. Батькам пропонується відповісти на запитання (бланки з питаннями заздалегідь готуються та роздаються батькам).

Запитання батькам:

На кому у вашій родині лежить основна турбота про виховання дітей?

а) на батькові;

б) матері;

в) батькові та матері в рівних ступенях;

г) дідусеві чи бабусі;

д) дорослих дітях;

є) інших членах родини.

Які трудові доручення виконувала ваша дитина за останні два тижні?

Чи відрізняються нинішні обов'язки дитини від тих, які вона виконувала минулого року?

Чи спрямована праця дитини на допомогу всій родині, на піклування про старших?

2. Запропонувати батькам відповісти на запитання анкети. Питання аналогічні тим, на які відповідали учні.

Чи є у дитини вдома постійні трудові доручення?

Вона виконує їх сама чи її потрібно прохати?

Які з домашніх справ дитина хотіла б вважати своїми обов'язками?

Що дитина знає про роботу своїх батьків?

Яку професію дитина мріє обрати в майбутньому?

Надати можливість батькам порівняти власні відповіді та відповіді своїх дітей.

3. Запропонувати батькам висловити свою точку зору з приводу виховання у дітей працелюбності, відповідального ставлення до батьківських доручень.

4. Запропонувати батькам по групах сформулювати висновки щодо поставленої проблеми трудового виховання.

Орієнтовні висновки:

Покладати на дітей постійні обов'язки, які їм будуть по силах.

Не заохочувати дітей матеріально.

Висловлювати дітям подяку, якщо доручення виконане добре.

Не карати дітей за невиконане завдання.

Підсумки зборів

Василь Сухомлинський так висловився щодо трудового виховання дітей: «Працелюбність – це насамперед сфера емоційного життя дітей. Дитина прагне працювати тоді, коли праця приносить їй радість. Чим глибше радість праці, тим більше діти дорожать власною честю, тим наочніше бачать у діяльності самих себе – свої зусилля, своє ім'я. Радість праці – могутня виховальна сила, завдяки якій дитина усвідомлює себе як особистість, як член колективу. Це не значить, що праця перетворюється на розвагу. Вона вимагає напруги та зусиль. Але ми не повинні забувати, що маємо справу з дітьми, перед якими тільки відкривається світ...

.... Кого з нас, дорогі батьки, не тривожить те, що в окремих дітях ми бачимо байдужість до праці... Як запобігти такій байдужості? Як зробити працю для дитини радісною і жаданою? Треба наповнити працю дитини красою...

... Нехай наші діти зрозуміють, відчують, на власному досвіді переконаються, що прекрасне створюється працею, що праця винагороджує