Режим дня в житті школяра

- Не примушуйте свою дитину багато разів переписувати домашнє завдання. Це підірве ваш авторитет і її інтерес до школи і навчання.

- Прагніть якомога раніше привчити дитину робити уроки самостійно і звертатися до вас лише уразі потреби.

- Кожного разу, коли вам хочеться вилаяти свою дитину за погану оцінку або неакуратно зроблене завдання, пригадайте себе в її віці, посміхніться і подумайте над тим, чи захоче ваша дитина через багато-багато років пригадати вас і ваші батьківські уроки.

- Навчіть її виконувати будь-яку справу у тому числі і домашні завдання із задоволенням, без злості і роздратування. Це збереже її і ваше здоров'я.

- Врешті-решт, радійте тому, що у вас є таке щастя – із кимось робити уроки, комусь допомагати дорослішати!

 

Хід зборів

 

Бесіда

Шановні батьки! Ваша дитина стала школярем. Життя її круто змінилося. І психологічний зміст цієї зміни нам вже відомий – це зміна ведучого типу діяльності. Гра поступається своїм місцем навчанню. Що ж слід робити батькам, щоб цей перехід пройшов по можливості безболісно, щоб не з'явилося стійкої огиди і опору по відношенню до своїх нових обов'язків? Сім'я може зробити дуже багато. Це перш за все дотримання режиму, що допомагає дитині справитися із учбовим навантаженням, сприяє зміцненню її здоров'я, захищає її нервову систему від перевтоми. У 20 відсотків школярів слабке здоров'я являється основною причиною неуспішності в початкових класах.

Плануючи учбову роботу школяра й інші його обов'язки по дому, вільні заняття, батькам важливо мати на увазі, що всьому повинно бути відведено певний час. Звичайно, інколи доводиться просити дочку або сина допомогти в чомусь, коли ця допомога необхідна незалежно від звичного розпорядку дня. Та не можна це робити постійно, не зважаючи на те, чим зараз займається дитина. Нерідко буває так: тільки школяр розклав книги, сів за уроки, як його посилають у магазин. Розпочав хлопчик читати цікаву книгу – його посилають погуляти із молодшим братом.

Залежно від типу нервової системи дитини таке «перемикання» може відбуватися швидше або повільніше. Діти із рухливим типом нервової системи легше справляються із завданням переналаштуванням з однієї справи на іншу, а повільні зазнають при цьому особливі труднощі. Молодший школяр через свої вікові особливості ще не уміє швидко перемикатися з однієї справи на іншу. Щоб кинути одне заняття, на яке вона налаштувалася, і приступити до іншого, дитині доводиться подолати природне внутрішнє бажання наполягти на своєму і не виконати прохання батьків. У результаті з'являється загальне незадоволення, відчуття засмучення.

Інколи внутрішнє небажання, пов'язане з трудністю перемикання, виявляється в грубості. На пропозицію матері або батька виконати несподіване доручення дитина раптом говорить: «Не піду я нікуди. Завжди, як тільки розпочну що-небудь цікаве, так обов'язково інше заставлять робити». Батьки повинні дати дитині час на те, щоб перебудуватися, психологічно підготуватися до нової справи. Наприклад, дочка читає книгу, а її необхідно послати в магазин. Мати говорить дочці: «Аліна, як тільки дочитаєш сторінку, треба буде піти в магазин. От я тобі поклала тут гроші». Або сину: «Закінчуй грати на комп'ютері, через 10 хвилин накриватимемо на стіл».

Будь-яке необгрунтоване перемикання дитини з однієї справи на іншу (якщо це стало звичайним в сім'ї) шкідливо і тим, що дитина змушена кидати почату роботу, не закінчивши її. Якщо це увійде до системи, то у школяра буде вихована погана звичка – не доводити справи до кінця. Всі ці факти важливо враховувати батькам дітей молодшого віку, в якому починає формуватися ставлення до своїх обов'язків, уроків, громадських доручень, до праці.

Режим передбачає обов'язкове перебування дітей на повітрі. Вчитель підкреслює, що батьки не повинні порушувати цієї вимоги. Таким чином, батьки повинні зрозуміти, що їх головна задача – допомога дитині молодшого шкільного віку в організації її часу удома.

Організована, посидюча і уважна дитина буде добре працювати на уроці.

Вчитель розповідає батькам про те, як вони повинні контролювати виконання домашніх завдань школярами. Передусім треба постійно стежити за записами домашніх завдань у щоденнику. Після цього важливо перевірити сам факт виконання домашнього завдання. А потім проглянути і правильність його виконання. Дорослі помітили помилку в зошиті – не треба поспішати показувати, де вона. Дитина повинна привчатися до самоконтролю. Спочатку треба сказати: «Ти неправильно розв'язав приклад. Пригадай, як ти перевіряв розв'язання таких же прикладів у класі. Яким способом можна перевірити – є у тебе помилки чи ні?» І лише в крайньому разі прямо показати, де допущена помилка.

Нерідко батьки, крім завдань вчителя, навантажують свою дитину додатковими (необхідними, на їхню думку) учбовими заняттями. У таких батьків дитина виконує спочатку завдання на чернетці, потім переписує його в чистий зошит. Якщо вчитель задає додому два стовпчики прикладів, батьки примушують дитину виконати чотири – краще буде знати! Причому все це робиться за рахунок вільного часу. Дитина перевтомлюється, швидко втомлюється і нерідко починає вчитися не краще, а гірше. Вона втрачає інтерес до навчання, яке стає для неї важкою і нецікавою працею. Вчитель повинен роз'яснити батькам: якщо вони дають додаткові завдання своїй дитині, то кількість і