Режим дня в житті школяра

Всі батьки знають про користь читання, тому цілком природна і законна їх тривога, якщо дитина не любить книги. «Що треба зробити, щоб дитина полюбила читання? – часто запитують вони. – Ми купуємо багато книг, а син і не дивиться на них».

Звичайно, помиляються ті батьки, які вважають, що варто лише купити книгу, як вона відразу ж сподобається дитині. З боку батьків потрібна велика увага до читання молодшого школяра, допомога і керівництво його читанням. Треба навчити дітей любити книгу.

Більшість молодших школярів люблять читати. Але самі вибрати книгу вони не можуть. Тому дуже важливо, щоб дорослі стежили за підбором книг для дитячого читання. Деякі батьки помилково думають, що будь-яке читання корисно, а інші вважають, що за читанням дітей повинні стежити вчитель і бібліотекар, а роль батьків у цій справі невелика. Дійсно, і вчитель, і бібліотекар стежать за читанням дітей, та не завжди вони можуть захистити учнів від літератури, не призначеної не для цієї вікової групи. Лише спільні зусилля бібліотекарів, вчителів і батьків можуть вплинути на правильний розвиток дитячого читання.

Для кожного дитячого віку існують рекомендаційні списки літератури «Що читати дітям». Вони є в кожній шкільній і районній бібліотеці. До цих списків, складених з урахуванням віку дітей, включені твори художньої і науково-популярної літератури, книги класиків і сучасних письменників, українська і зарубіжна література, поезія і проза.

Батьки повинні стежити, щоб до рук дітей потрапляли книги, призначені для їх віку. Тому доцільно в основному дотримуватися тих рекомендацій, які дані в списках для читання. Марно деякі батьки гордяться тим, що їх діти із задоволенням читають книги для дорослих. Це часто буває шкідливим, тому що молодші школярі не можуть повністю зрозуміти і усвідомити всю глибину твору. Вони ще не сприймають його належним чином, стежать тільки за розвитком сюжету і уловлюють лише основний зміст книги. Таке читання виробляє шкідливу звичку читати поверхнево, пропускаючи опис природи, характеристики героїв, міркування автора.

Наглядаючи за читанням дітей, треба обов'язково прагнути до того, щоб книги були різноманітної тематики: казки, оповідання про тварин і рослини, пригоди, оповідання про героїв, працю дорослих і дітей, про школу, музику, мистецтво.

Добираючи книги, треба враховувати індивідуальні інтереси дітей. Діти, особливо хлопчики, часто захоплюються лише пригодницькою літературою. Ця тяга до пригод, гострим, захоплюючим сюжетам цілком природна, та треба спрямувати її в потрібне русло. Треба прослідкувати, щоб книги пригодницького жанру не були єдиними в читанні дітей, щоб до їх рук не потрапляли книги, призначені для дорослих. Якщо дитину особливо цікавить життя рослин або тварин, нові машини, мандрівки, слід добирати книги, із яких вона могла б отримати нові і цікаві для неї відомості.

Особливо треба звернути увагу на розвиток у дітей інтересу до науково-популярної літератури. Учні четвертого класу повинні читати доступні для них книги по географії, природознавству, техніці. Треба привчити дитину брати їх із бібліотеки.

Якщо дитина росла і розвивалася в обстановці, де літературні бесіди, слухання, читання є нормою повсякденного життя, вона і в школі цікавитиметься змістовною і різносторонньою інформацією, яку можна почерпнути головним чином із книг. Із неї виросте зосереджений читач.

Часто буває так, що дитина знає всі букви, може читати, та не хоче. Батьки обурюються: «Адже ти вже умієш читати. Невже тобі не хочеться самому прочитати книжку?» І тоді вхід йде примус: «Прочитай ще хоч рядок», «Доки не дочитаєш сторінку, не підеш гуляти» та ін.

Педагогічний практикум для батьків

Аналіз ситуацій

Ситуація 1.

Не можна сказати, щоб Володя не любив книги. Він може подовгу тримати книгу в руках, роздивлятись малюнки, перегортати сторінки. Та сам читати не любить. «Тато, у мене цікава книга. Почитай, будь ласка», – часто звертається він до батька. Тато бере книгу, читає. Прочитавши главу, відкладає убік: «Читай далі сам».

Володі цікаво, що буде в наступному розділі. Він береться за книгу, та самому читати важко: слова не складаються в речення так швидко, як у тата. Володя перескакує через декілька рядків, тому не все зрозуміло. Деякі слова він читає неправильно, через це спотворюється зміст написаного. Трошки помучившись, Володя йде до бабусі, мами або старшої сестри: «Почитай книжку».

Іноді хто-небудь пожаліє, почитає Володі. І так повторюється майже щодня. Володя не любить читати самостійно тому, що сам процес читання для нього важкий. Книги серйозні і цікаві для його віку він читає через силу, а книги більш легкі для самостійного читання вже не так цікаві для нього за змістом.

Як же зробити так, щоб процес читання став для дітей особистою необхідністю? (Батьки обмінюються досвідом з цього питання.)

У цій справі дуже корисні ігри, в процесі яких навчання читанню йде невимушено і весело. Величезну роль відіграють і вечори сімейних читань, наповнені живим, розумним словом. Під час сімейного читання батько і мати зближуються із дітьми, відкриваються для них з іншого боку.

Батьки повинні допомогти дитині