Режим дня в житті школяра

Інколи діти не люблять читати тому, що їх перші самостійні книжки були нудними, вони не зачепили ані думки, ні почуття дитини, пройшли повз її свідомість. Тому батькам треба бути особливо уважними до підбору перших книг для самостійного читання. Книги повинні бути із яскравими малюнками, цікавою фабулою і невеликі за змістом, щоб дитина змогла швидко прочитати їх.

Щоб дитина полюбила читання, дуже важливо створити її власну домашню бібліотеку. Своя бібліотека, поличка для книг, можливість обмінюватися книгами із товаришами – все це викликає у дітей інтерес до книги.

У створенні власної домашньої бібліотеки можуть бути два підходи.

Перший підхід – це робоча бібліотека, що допомагає в повсякденній учбовій і позаурочній праці: словники, енциклопедії, науково-популярна література.

Другий підхід – придбання улюблених книг, що прочитані і стали улюбленими (книги-друзі, книги-помічники, книги-співрозмовники).

Дитину слід записати в бібліотеку, де із великої кількості книг можна вибрати те, що потрібне саме їй. Під час першого відвідування бібліотеки батьки можуть розказати, хто в ній працює, як розташовані книги, де знаходиться періодика, як займатися в читальному залі та ін.

У деяких сім'ях стало доброю традицією зберігати улюблені дитячі книги. Життя у цих книг може бути довге: їх читали бабуся, дідусь, мама, тато, а зараз вони стали друзями дитини. Така сімейна традиція не лише виховує дбайливе ставлення до книги; це ставлення до книги доповнюється почуттями до найдорожчих людей.

Зближують батьків і дітей сумісна покупка книг, їх ремонт, наведення ладу в домашній бібліотеці і, звичайно, сумісне читання і обговорення прочитаного.

Дитина що навіть швидко читає, ще довго потребуватиме того, щоб їй читали вголос, щоб, читаючи, відповідали на її запитання, ділилися із нею своїми переживаннями і думками про прочитане.

Вчитель розповідає батькам, як дитина повинна читати книгу. Треба привчити дітей починати читання з обкладинки і титульного аркуша книги, на яких наводиться прізвище автора, художника, що зробив малюнки до книги, видавництво і рік видання. Діти, як правило, не звертають уваги і не прагнуть запам'ятати ці дані про книгу. «Я забув, хто написав книгу», «А навіщо запам'ятовувати, хто написав книгу, адже про що написано, я пам'ятаю», «Я всіх письменників плутаю і ніяк не можу запам'ятати, хто написав які книги», – нерідко можна чути від дітей.

Батьки повинні дуже терпляче, але неухильно вимагати від дітей щоб вони запам'ятовували прізвища автора, художника і назву книги. Корисно буває перед початком читання спитати дитину, які книги цього письменника вона вже читала і що вона знає про нього, чи зустрічалися їй вже де-небудь малюнки художника-ілюстратора книги.

Треба, щоб дитина читала книгу уважно, не поспішаючи. Часто молодші школярі, прочитавши п'ять-шість сторінок, заглядають на останню сторінку – чим кінчилося? Прочитавши закінчення книги і дізнавшись про долю героїв, діти, природно, продовжують читати менш уважно, пропускають цілі сторінки або розділи книги, а інколи просто залишають її. Батьки уважно повинні стежити за тим, щоб у дітей не з'явилася така шкідлива звичка. Не слід розказувати дітям заздалегідь, як розвиваються події в книзі, чим вона закінчиться.

Для дітей молодшого шкільного віку велике виховне значення має розгляд ілюстрацій в книзі. Вони допомагають дитині зрозуміти і запам'ятати прочитане. Багато картинок дають можливість уявити собі ті явища і предмети, які дитина не може побачити безпосередньо. Дивлячись на картинки, можна побувати на півночі і в тропічних країнах; живучи далеко від моря, побачити пароплави і бурхливий океан, взнати, як живуть діти в інших державах.

Важливо навчити дітей розглядати малюнки в книзі, помічати цікаві деталі. Часто діти хоч і дивляться на картинки, але не всі бачать в них. Тому велике значення мають питання батьків, спрямовані на те, щоб дитина уважно розглянула те, що зображається. Що намальоване на цій картинці? Як звуть зображених на ній дійових осіб? Що вони роблять? Чи добре поступають?

Дуже добре, коли діти розповідають про прочитане. Розповідаючи, дитина розвиває свою мову, у неї виробляється уміння виділити головне в книзі. В процесі розповіді чіткіше формується ставлення до вчинків героїв, до описуваних подій.

Якщо дитині важко на перших порах розповісти про прочитане, треба допомогти їй за допомогою питань: що ти дізнався із книжки? Коли і де це було? Що тобі сподобалося найбільше?

Питання про прочитане важливе і тому, що батьки можуть проконтролювати читання дитини чи всю книжку вона прочитала, чи все зрозуміла в ній, чи правильна її думка про поведінку героїв. Звичайно в бібліотеках дітям ставлять такі питання. Це дуже дисциплінує їх, примушує уважніше читати і запам'ятовувати прочитане. Дитині 7-8 років ще важко написати відгук про книгу, тому треба заохочувати прагнення дітей намалювати самому картинку до прочитаного.

Учням четвертого класу дуже корисно порадити і допомогти написати відгук про прочитану книгу. Відгук молодшого школяра про книгу не повинен бути складним за формою і змістом. У більшості випадків дитина відповідає на запитання: про кого або про що написана книга? Що сподобалося в книзі і чому?