Тематична група лексики природи у побутових та обрядових українських піснях

Слово «Лисиця» ужито двічі. «А лисичка Парасиця», «А лисичка Горпиночка» [24 ]. Слово ужито у переносному значенні: ЛИСИЦЯ, і, жін. * У порівняннях. – Орися крутилася біля Сергія Золотаренка, як тічкуюча лисиця (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 9) Словник української мови: в 11 томах. – Том 4, 1973. – Стор. 490. 

 

 

За тематичною класифікацією лексики природи ми дослідили також гупу назв диких тварин, яка поділяється на підгрупи назв диких звірів та диких птахів.

У проаналізованих нами піснях назви диких птахів трапилися дванадцять раз.

Зокрема слово «Сорока» виживалося двічі. «А сороки оснують», «Сидить сорока» [24 ]. У цьому випадку слова вжито у прямому значенні: (СОРОКА, и, жін. 1. Лісовий птах родини воронових з довгим хвостом і чорно-білим пір'ям, що видає характерні звуки – скрекотіння. Понад поляною все яструби літають, ворони,., сороки (Іван Франко, IV, 1950, 52)) [Словник української мови: в 11 томах. – Том 9, 1978. – Стор. 463. ]

Слово «Сокіл» вжито тричі. «Сів соколонько», «Чотири сокілки на дереві» [24 ]. Тут слово вжито у прямому значенні: (СОКІЛ 1, кола, чол. 1. Хижий птах родини соколиних з міцним гачкуватим дзьобом, кривими кігтями і довгими гострими крильми. І сокіл вище сонця не літав (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 45) ; Чи винна ж голубка, що голуба любить? Чи винен той голуб, що сокіл убив? (Тарас Шевченко, I, 1963, 4) [Словник української мови: в 11 томах. – Том 9, 1978. – Стор. 463. ]. «У нашого пана три соколи» тут слово вжито у переносному значенні:. перен., поет. Юнак або чоловік, який відзначається красою, сміливістю, молодецтвом. Ідуть з фронту комсомольці, Славні соколи – орли! (Народна творчість та етнографія, 4, 1958, 25) [Словник української мови: в 11 томах. – Том 9, 1978. – Стор. 463. ]. Слово «Соколоньки» та «сокілки» вжито у зменшено-пестливій формі.

Слово «Зозуля» трапилося шість раз. «Прилетіла зозуленька», «Зозуленька сива» [24 ]. Тут слово вжито у прямому значенні: (ЗОЗУЛЯ, і, жін. Корисний перелітний птах-самка з світло- чи бурувато-сірим оперенням; поширений у Європі і Азії; кладе яйця в чужі гнізда; живиться комахами, зокрема волохатою гусінню. Зозуля знищує дуже багато комах, серед яких більшість шкідників лісу, і тому заслуговує на особливу охорону (Корисні птахи України.., 1950, 52)), «Як зозулечка в садах». В цьому випадку слово вжито як порівняння. «Закувала зозуля» – цей вираз часто використовують в українських народних піснях та віршах. Також письменники використовують такий вираз у своїх віршах та як назви творів, наприклад: Земляк Василь. Як закувала зозуля. З усіх птахів зозуля є одним з найпророчіших. Спочатку вона була тільки доброю віщункою як провісниця весни й літа – найкращих пір року. При цьому, значення доброї віщунки зозуля значно іншою мірою витримала в народній літературі, аніж в українській. А втім в Україні скрізь заведено в народі питати зозулю, коли хтось уперше почує її кування, скільки років він проживе, скільки разів зозуля прокує, стільки років, передбачається, проживе той, хто запитує. Коли зозуля кує, то з волечка в неї в цей час випадає зернятками «намисто», яке вона нанизує на гілочку (всім відомі яєчка гусіні-кільцепряда). Якщо в того, хто вперше почує кування, виявляються в кишені гроші, то вони не переводитимуться в нього цілий рік. Ось чому дехто навесні зав'язує шага (гріш) у сорочку, щоб завжди бути при грошах. (Василь Сидорович Земляк • Советская классическая проза. Як закувала зозуля)

Частіше в українській народній поезії – і незрівнянно рідше в поезії народів західноєвропейських зозуля є злою віщункою. В українських піснях про смерть козака його мати, сестра й кохана, тужачи, прилітають до нього на могилу зозуленьками. Кування зозулі в заспіві вже зарані вказує на сумний зміст пісні. За українськими та польськими народними повір'ями, крик зозулі в саду віщує погану погоду, а трикратний над оселею – смерть господаря. Тривале кування провіщає поганий рік та хвороби людей і скотини. (Булашев Г. О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. – К. : Довіра, 1992.)

Слово «голуб» вживалось двічі. « Два голубчики» [24 ] тобто два парубки, тобто як порівняння. Слово вжито як порівняння: (ГОЛУБЧИК, а, чол., розм. Ласкаве звертання до кого-небудь. – Іваночку! Голубчику!.. Не знаю, що мені, але боюся, страшенно боюся бути сама (Іван Франко, I, 1955, 90)) Словник української мови: в 11 томах. – Том 2, 1971. – Стор. 119. . «Сиві голуб’ята». Слово вжито у прямому значенні. Голуб’ята, тобто пташенята голубки. Вжито у зменшено пестливому значенніі.

Слово «Журавель» ужито у текстах пісень двічі. «Та внадився журавель» [24 ] чоловічий рід та «Журавочка дибле» [24