Тематична група лексики природи у побутових та обрядових українських піснях

 

 

Лексем на позначення підгрупи диких квітів ми знайшли шість.

Слово «Папороть» ужито один раз. «Папороть росте» [24 ] слово ужито у прямому значенні: ПАПОРОТЬ, і, жін. 1. (Aspidium filitmas). Спорова безквіткова трав'яниста рослина з великим, дуже розсіченим листям, що росте в тінистих сирих місцях. Під полом лежали усякі трави і коріння: мнята [м'ята], любисток, терлич, папороть (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 189) Словник української мови: в 11 томах. – Том 6, 1975. – Стор. 58. .

Слово «Чорнобривець» ужито один раз. « Зацвів чорнобривчик» [24 ] слово ужито у зменшено-пестливій формі та у прямому значенні: ЧОРНОБРИВЕЦЬ 2, вця, чол. Однорічна трав'яниста декоративна рослина родини складноцвітих із запашними квітками жовтого кольору. Невеличкі хатки кругом дворища у наче гриби.., коло їх високі рожі, жовтогарячі чорнобривці, пахуча м'ята, м'ятий любисток, зелений барвінок (Панас Мирний, IV, 1955, 205) Словник української мови: в 11 томах. – Том 11, 1980. – Стор. 357. 

Слово «Барвінок» ужите один раз. «Хрещатенький барвіночок» [24 ]. Слово ужито у зменшено-пестливій формі та у прямому значенні: БАРВІНОК, нку, чол. Трав'яниста рослина з вічнозеленим листям і голубуватими квітами. Барвінок цвів і зеленів, Слався, розстилався (Тарас Шевченко, II, 1953, 346) Словник української мови: в 11 томах. – Том 1, 1970. – Стор. 105.  Барвінок – символ радісної життєвої сили, вічності усталеного буття, провісника весни та емблема викривальних сил; невмирущої пам'яті про покійних; незайманості, цнотливості. Барвінок, поряд з іншими ранніми квітками /підсніжник, пролісок/, вважали провісником весни. Його глянцево-зелене тверде листя не гине ні влітку від спеки, ні зимою від холоду, морозу і снігу. Рослина стала символом радісної життєвої сили, вічності і була перенесена з лісу в сади біля людських жител. Її тулили до всього, що потребувало вічності, краси, життєстійкості: народженій дитині до свічки, щоб життя було довгим і щасливим; до свічок весільних, щоб любов наречених була нев'янучою; до весільного калача, щоб людські серця до молодят горнулися; до весільного гільця – як символ вічного усталеного буття. Ось як описує завивання весільного деревця М. Ф. Золотницький: «Наречений вирубує молоду сосонку або вишню й запрошує собі на допомогу товариша або родича, котрий одержує назву «боярина». «Боярин» вносить гільце до хати, стромляє у коровай. Тоді наречена, попросивши благословення, сідає з дружками за стіл, прикрашає гільця, в'ючи з барвінку гірлянди, складає букетики. « Із барвінку молодому плели весільне сердечко. Рослину зривали через отвір калача, що спекла сестра. Г. Маковій у народознавчих оповіданнях «Затоптаний цвіт» приводить такі рядки:

Гой на небі три зірнички, А на землі три сестрички. Перша несе гостру голку, Друга несе нитку шовку, Третя несе барвіночок Молодому на віночок.

Слово «Волошка» трапилоь один раз. « Зацвіли волошки» [24 ]. Слово ужито у прямому значенні: ВОЛОШКА 1, и, жін. Польова трав'яниста рослина із синіми квітками, що росте переважно серед озимих культур. Там дивлюсь – жита колосіють, волошки блакитніють (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 352) Словник української мови: в 11 томах. – Том 1, 1970. – Стор. 734. 

Слово «Восильки» ужито один раз. « Запашненький васильочок» [24 ]. Слово ужито у зменшено-пестливому та у прямому значенні: ВАСИЛЬКИ, ів, мн. (одн. васильок, василька, чол. ; збірн. васильок, льку, чол.). 1. Кущова трав'яниста рослина з запашними синіми квітками, що в давнину використовувалася при певних народних обрядах; деякі види її вирощуються як ефіроолійні культури. Без васильків і без рути Спочивайте, діти (Тарас Шевченко, I, 1951, 143) Словник української мови: в 11 томах. – Том 1, 1970. – Стор. 734. 

Слово «Волошка» ужито один раз. «З волошки вінок» [24 ] слово ужито у прямому значенні: ВОЛОШКА 1, и, жін. Польова трав'яниста рослина із синіми квітками, що росте переважно серед озимих культур. Там дивлюсь – жита колосіють, волошки блакитніють (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 352) Словник української мови: в 11 томах. – Том 1, 1970. – Стор. 734.

 

 

Лексем на позначення диких трав у проаналізованих піснях ми знайшли сім.

Слово «Хміль» ужито один раз. «Хмелю вище мого двору» [24 ]. Слово ужито у прямому значенні: ХМІЛЬ, хмелю, чол. 1. Однорічна або багаторічна витка рослина родини шовковицевих, деякі види якої використовують у пивоварінні. Сам [Зінько] посадив хміль біля піддашшя, що над дверима: розрісся хміль так буйно, що й піддашок укрив, і на хату поп'явся... (Борис Грінченко, II, 1963, 372) Словник української мови: в 11 томах. – Том 11, 1980. – Стор. 97. 

Слово «Череда» ужито один раз. « Піде мати збирати череду» [24 ]. Слово ужито у прямому значенні: ЧЕРЕДА 2, и, жін. (Bidens, L.). Вид однорічних трав'янистих рослин родини складноцвітих,