Тематична група лексики природи у побутових та обрядових українських піснях

За класифікацією, тематично лексику природи поділяють на назви живої та неживої природи. У свою чергу назви живої природи поділяють на назви тварин та назви рослин.

Назви тварин поділяють на назви домашніх та диких тварин. Назви домашніх тварин поділяються на назви свійський птахів та назви худоби.

У проаналізованих піснях назви свійських птахів трапились нам п’ять раз.

Слово «курка» уживалось тричі: «Мати кури пасе», «З курчатами квочка», «Кури не кормлені» [24 ]. У цьому контексті слово «курка» ужито у прямому значенні. (Курка, -ки, ж. 1. Курица. Голодній курці просо сниться. Дмитер хитер: ззів курку та й сказав – сама полетіла. курка в шта́нях. Курица съ оперенными ногами. Херс. 2. Vulva. Ум. курочка.) [За сл. Грінченка]. Також тут вжито слово «Курчатами», тобто (КУРЧА, ати, сер. 1. Пташа курки. Він підняв пучку вгору й ніби сипав просо, як сиплють його курчатам (Нечуй-Левицький, III, 1956, 318) ; Курча, що відбилося від квочки, десь під лопухом жалісно пищить... (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 132) ; * У порівняннях. Сини твої тебе уб'ють Оперені, а злозачаті Бо чреві згинуть, пропадуть, Мов недолежані курчата!.. (Тарас Шевченко, II, 1963, 378) [ Словник української мови: в 11 томах. – Том 4, 1973. – Стор. 414. ]

Слово «Качка» зустрілося двічі. «Скільки качечок – стільки й дочечок» [24 ]. Слово «качечка» вжито у жіночому роді однини та у прямому значенні. У цьому контексті слово ужито у зменшено-пестливій формі. (Качка, -ки, ж. 1) Утка. На бистрому на озері геть плавала качка.) [За сл. Грінченка]. Та «Одна качка печеная». Тут слово вжито як назва страви.

Слово «Селезень» вжито двічі. «Ти виплинь, селезню», «Скажи, селезню» [24 ]. У обох випадках слово «селезень» вжито у кличній формі та у прямому значенні. (Селезень, -зня, м. 1) Селезень. Пливи, пливи, селезню, против води тихо. Мет. 49. Ум. селезник, се́лезничок. Грин. I. 104. Не наступай, селезнику, уточці на крильця) [За сл. Грінченка].

Слово «Півень» вжито п’ять раз. «Сидить півень на колі», «Вже півник кричить», «Сидить півень на маківці», «Півень з курками ходить» [24 ] та ін. У всіх випидках слово вжито у прямому значенні: (ПІВЕНЬ, вня, чол. 1. Свійський птах з червоним гребенем на голові, пишним хвостом і шпорами на ногах; самець курки. Ходила квочка з курчатами, кури, і між ними, гордо задравши голову й виблискуючи на сонці своїм червоним гребенем, півень (Панас Мирний, I, 1954, 50) ; В той вечір Санька приймала гостя з особливою пошаною: заставила Сергія зарізати півня і цілий вечір пекла, варила і смажила (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 157). [ Словник української мови: в 11 томах. – Том 6, 1975. – Стор. 380. ]. В одному з випадків слово «півеник» вжито у зменшено пестливій формі.

Слово «гуска» у текстах пісень вжито двічі. «Плавали гуси по річці», «Зарізана гуска» [24 ]. В обох випадках слово вжито у прямому значенні. ГУСКА, и, жін. 1. Великий водоплавний свійський і дикий птах з довгою шиєю; самка гусака. Раз нашу гуску яструб вбив під плотом (Іван Франко, XIII, 1954, 435) ; Не бачила вона, як з-під воріт.. дворища з гелганням вилізла стара гуска, а за нею викотились маленькі гусенята (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 80) ; [Словник української мови: в 11 томах. – Том 2, 1971. – Стор. 198. ]

2.2.2. Дикі

 

 

Назви диких тварин трапилися нам у проаналізованих піснях тринадцять раз переважно у прямому значенні.

Слово «Ведмідь» у проаналізованих піснях трапилось двічі. «Сидить ведмідь на копі», «Розсердився ведмедичко» [24 ]. Слово вжито у прямому значенні: ВЕДМІДЬ, медя, чол. 1. Великий хижий ссавець з незграбним масивним тілом, укритий густою шерстю. В бору плодились кабани, Ведмідь і сарна прудконога (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 359) Словник української мови: в 11 томах. – Том 1, 1970. – Стор. 316. . У другому випадку слово у зменшено-пестливій формі.

Слово «Вовк» ужито також двічі. «Щоб по йому вовки вили», «Вовчика сіренького немає» [24 ]. Слово ужито у прямому значенні: ВОВК, а, чол. 1. Хижак родини собачих, звичайно сірої масті. У лозах десь вовки завили (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 180) Словник української мови: в 11 томах. – Том 1, 1970. – Стор. 316. .. У другому випадку слово ужите у зменшено-пестливій формі.

Слово «миша» у проаналізованих піснях вжито лише один раз. «Впіймав мишку за хвосток» [24 ]. У цьому контексті слово ужите у зменшено-пестливій формі та у прямому значенні: МИША, рідко МИШ, і, жін. Невеличка тварина ряду гризунів, перев. сірого кольору, з гострою мордочкою і довгим тонким хвостом. Миша у стозі, а піп у селі ніколи не загинуть (Номис, 1864, № 8068) Словник української мови: в 11 томах. – Том 4, 1973. – Стор. 722. 

Слово «Заєць» уживається порівняно частіше, шість раз. «Зайчику, мій братчику» ужито як звертання. «Сірий (заєць) кульгає» у цьому контексті слово вжито як перифраз. «Сидить зайчик», «Ходить зайчик, заюшко» та інші[24 ]. Слова вжиті у зменшено-пестливій формі та у прямому