Теоретичні та методичні основи організації навчання у професійно-технічних закладах

Публікації. Всього автором опубліковано 197 праць загальним обсягом понад 100 авторських аркушів. Основні наукові результати дисертаційного дослідження висвітлено у 71 науковій праці, з них 26 написано без співавторів, у тому числі 2 монографії (з них одна одноосібна, обсягом 21 авт. арк.), 7 навчальних посібників (з них один одноосібний, обсягом 10, 5 авт. арк.), 8 брошур з методичними рекомендаціями, 37 статей у провідних фахових наукових виданнях України та інших країн (з них 13 одноосібних), 17 статей і тез у збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг особистого внеску становить 76, 5 авт. арк., у тому числі одноосібних праць 41, 3 авт. арк.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, 12 додатків на 18 сторінках. Основний текст дисертації викладений на 369 сторінках. Робота містить 14 таблиць на 15 сторінках, 5 рисунків на 5 сторінках. Список використаних джерел складає 376 найменувань, із них 31 – англійською мовою.

 

 

У вступі обгрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету, викладено провідну ідею та положення концепції дослідження, його завдання, гіпотезу, методологічну і теоретичну основу роботи, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість, викладено методи й етапи експериментальної роботи, сформульовано основні положення, які виносяться на захист, висновки про апробацію та впровадження результатів дослідження у навчально-виховний процес, визначено особистий внесок здобувача наукового ступеня.

Дослідницький підхід зумовив логіку побудови дисертації. Перший розділ присвячено методології цілеутворення змісту освіти й навчання в професійно-технічних закладах. У другому розділі на основі системного підходу до проблеми висуваються деякі концептуальні ідеї, які стосуються проектування змісту освіти в ПТНЗ: наступність змісту освіти в загальноосвітніх школах і училищах як прояв безперервності навчання; інтеграція загальноосвітньої і професійно-технічної підготовки як дидактичний еквівалент міжнаукових зв’язків; диференціація змісту освіти за методами, засобами, дидактичними прийомами й організаційними формами навчання. У третьому розділі розглянуто дві проблеми. Перша з них – створення навчальної літератури для професійно-технічних закладів. Друга – це перехід від підручника як друкованого засобу до електронних засобів інформаційно-предметного забезпечення навчального процесу (комп’ютерні засоби навчання і засновані на них нові інформаційні технології). У четвертому розділі подальшого розвитку набули відомі проблеми організації позаурочної діяльності учнів у ПТНЗ. У п’ятому розділі експериментально обгрунтовується дидактична ефективність пропонованої системи організації навчання в професійно-технічних закладах. У загальних висновках викладено основні результати дослідження ефективності теоретичних і методичних основ організації навчання в училищах, розкрито можливості їх практичного застосування, сформульовано пропозиції.

Вдамося до стислого викладу основного змісту дисертаційної роботи за розділами.

Розділ 1. Методологія цілеутворення змісту освіти і навчання в професійно-технічних навчальних закладах.

Людству на будь-якому етапі його розвитку доводилося розв’язувати питання: чому саме навчати підростаюче покоління? Лише після цього виникають проблеми – як навчати, з допомогою чого вчити, та ін. В Україні проходить реформування, реорганізація і становлення нової системи освіти, яка все більше набуває безперервного характеру. Істотним змінам підлягає й система професійно-технічної освіти. З’являються навчальні заклади нових типів, впроваджується багатоступенева система підготовки фахівців у ПТНЗ з можливістю набуття рівня “кваліфікований робітник” або “молодший спеціаліст”. Поступово змінюються організаційні засади профтехосвіти. Ще до недавнього часу навчальні плани, програми, навчальна література мали суто нормативний характер і були обов’язковими для виконання. Тепер же нерідко такі документи й навчальні книги розробляються самими працівниками професійно-технічних закладів і використовуються у навчально-виховному процесі. В зв’язку з цим посилюються вимоги до викладачів, майстрів виробничого навчання, керівників навчальних закладів – їхньої кваліфікації, знань теорії освіти та нових педагогічних технологій.

У “Концепції професійної освіти України” (1991 р.) наголошується, що потребує конструктивного розв’язання проблема інтеграції складових частин профтехосвіти – загальноосвітніх, загальнотехнічних і спеціальних предметів. Реально й соціально захищеною може бути тільки широкоосвічена людина, бо лише вона здатна швидко й гнучко змінити напрям і зміст своєї діяльності в контексті змін технологій або вимог ринку. Вузькопрофесійна підготовка у будь-якій конкретній галузі повинна поступово витіснятися із системи освіти, переходячи в царину виробництва та іншої професійної діяльності.

Стратегічними напрямами реорганізації профтехосвіти вважаються такі: забезпечення високого рівня якості підготовки фахівців, формування гнучкої системи підготовки робітничих кадрів, яка спроможна задовольнити сучасні потреби суспільства в спеціалістах різних галузей, з швидкою адаптацією до змінних умов професійної діяльності, тобто здатністю майбутніх робітників до розширення, оновлення й поповнення знань і умінь.

Реалізація цих завдань у закладах профтехосвіти передбачає визначення дидактичного завдання, тобто постановку цілей і добір навчального змісту, адекватного перспективам соціально-економічного та науково-технічного розвитку.

У працях філософів, педагогів, методистів та інших вчених розроблено наукові засади формування змісту професійної освіти (С. Я. Батишев, А. П. Бєляєва, Б.