Українська культура у другій половині XIX – на початку XX ст.

Істотну роль у поповненні західноукраїнської інтелігенції відігравали емігрантські наукові осередки у Чехословаччині, Німеччині, Польщі.

Розвиток науки. Наукове товариство ім. Т.Шевченка (НТШ) продовжило свою діяльність у добу польської окупації. Хоч польський уряд позбавив його державних субсидій, вчені провадили інтенсивну наукову роботу.

У складі НТШ було два науково-дослідні інститути, три музеї і велика бібліотека. Авторитет, здобутий у науковому світі в австро-угорські часи, залишався високим. Фізики А.Ейнштейн, А.Йоффе, М.Планк, математики Д.Гільберт, Ф.Клейн та інші вчені світового рівня дали згоду на обрання іноземними членами НТШ. У секціях і комісіях НТШ працювали вчені, праці яких здобули визнання в усьому світі – літературознавець Михайло Возняк (1881–1954), економіст Ілля Витанович, музикознавець Філарет Колеса (1871–1947), географ Володимир Кубійович (1900–1985) та ін. У „Записках НТШ“ друкувалися статті з історії, літератури, мовознавства тощо, було видано „Атлас України і суміжних земель“, тритомну „Українську загальну енциклопедію“ та багато іншої важливої суспільно-політичної літератури.

Література і мистецтво. Провідне місце в розвитку національної культури на західноукраїнських землях належало Галичині, особливо Львову. Тут зберігалися яскраві традиції національної самобутності, формувалися кадри української інтелігенції.

У літературному житті українських земель помітну роль відігравав львівський журнал „Літературно-науковий вісник“. У ньому гуртувалися найвизначніші літератори – В.Стефаник, М.Черемшина, Є.Маланюк, У.Самчук та ін. Першим великим успіхом Уласа Самчука стала автобіографічна трилогія „Волинь“, у якій майстерно зображалося життя українського села і молодої національної інтелігенції селянського походження в роки Першої світової війни.

На сторінках літературного журналу „Дзвони“ вперше була надруковані твори талановитого поета з Лемківщини Б.І.Антонича. Навколо літературно-мистецького місячника „Назустріч“ гуртувалася група далеких від політики митців на чолі з критиком М.Рудницьким, а згодом і мистецтвознавцем С.Гординським. Навколо журналу „Ми“, який почав виходити у Варшаві у 1934 р., склалося літературне об'єднання переважно з письменників-емігрантів. Тут друкувалися твори Євгена Маланюка, Олени Теліги та ін.

У мистецькому житті вирізнялися постаті пейзажиста в стилі імпресіонізму Івана Труша (1869–1941), експресіоніста Олекси Новаківського (1872–1935), а також Петра Холодного (1876–1930), який у львівський період своєї діяльності уславився іконами, вітражами і фресками у стилі неовізантинізму, багатьма художніми полотнами та портретами.

Забудова західноукраїнських міст відбувалася у руслі загальноєвропейських стилів модернізму і конструктивізму. В архітектурних рішеннях переважала камерність, елегантність, симетрія, що було характерним, наприклад, для Ратуші у Станіславові (теп. Івано-Франківськ), спорудженій у 1929–1932 рр. за проектом інженера Треллі висотою майже 50 м.

Радянізація і розвиток культури у західноукраїнських землях у 1939-1941 рр. З початком ІІ Світової війни намагаючись заручитися підтримкою місцевого населення, радянська влада розпочала українізацію діловодства, освітніх та культурних установ. Але процес радянізації супроводжувався репресіями, терором, ідеологічними заборонами та депортаціями.

Восени 1939 р. на західноукраїнських землях були скасовані обмеження на використання української мови з одночасним скороченням польської, що насамперед стосувалося шкіл та інших освітніх закладів. На середину 1940 р. у краї діяло 6918 шкіл, з яких понад 6 тис. були україномовними. Рідною мовою 440 тис. дорослих громадян отримували освіту у школах лікнепу.

Почалася реорганізація вищих та середніх спеціальних навчальних закладів. У 1940/41 навчальному році відкрилось 15 вищих навчальних закладів, у тому числі Львівський та Чернівецький державні університети. Тільки у Львові налічувалось 7 вищих шкіл, 23 технікуми та 2 робітфаки. Працівникам освітніх установ усіх рівнів збільшили заробітну платню, студентам виплачували стипендію.

Постановою РНК УРСР від 2 січня 1940 р. у Львові було організовано філії установ Академії наук України, зокрема інститути української літератури, мовознавства, фольклору, історії, археології, економіки, а також філіал Бібліотеки АН УРСР. До активної наукової діяльності долучилися академіки АН УРСР М.Возняк, Ф.Колеса, В.ІЦурат та ін. Вища атестаційна комісія присвоїла вчені ступені докторів наук і звання професорів групі учених (І.Крип'якевич та ін.).

До початку 1940 р. було здійснено переведення преси і видавничої справи на українську мову. Широко розпочалось пропагування українського фольклору різноманітними колективами, ансамблями та студіями. Зі східних областей була передана велика кількість книг, видрукуваних українською мовою.

Нова влада, переслідуючи власні цілі, багато робила у справі розширення та налагодження діяльності мережі культурно-освітніх закладів. В обласних центрах було створено будинки народної творчості; у райцентрах та селах працювало близько 600 клубів. До липня 1940 р. було обладнано 117 кіноустановок, з них 107 – у селах. Наприкінці того ж року в краї діяло 2290 бібліотек із книжковим фондом 1,5 млн. примірників, 23 музеї.

У вересні 1940 р. велика група західноукраїнських письменників була прийнята до Спілки письменників України. Такі відомі майстри художнього слова, як С.Тудор, П.Козланюк, Я.Галан, О.Кобилянська, І.Вільде, О.Гаврилюк постійно друкувалися в журналах, співробітничали в газетах.

Тоді ж до Львівського обласного відділення Спілки композиторів України увійшли С.Людкевич, М.Колесса, Є.Козак, А.Солтис, Р.Симович, Л.Кос-Анатольський. Включились у мистецьке життя республіки відомі художники О.Кульчицька, А.Монастирський, І.Труш. Пізніше, наприкінці війни, було відкрито будинок-музей О.Кобилянської в Чернівцях і літературно-меморіальний музей І.Франка у Нагуєвичах Дрогобицької (нині Львівської) області.

Вперше за всю історію краю були створені Державні театри. Їм були виділені кращі приміщення, асигновані великі кошти. До липня 1940 р. було відкрито 13 театрів, обласні філармонії, консерваторія, музичні