Вивчення структури стосунків у міжособистісній структурі дошкільників.

Умови, що визначають особливості спілкування дітей, в тому числі і з ровесниками, - одна з важливих проблем в психології спілкування. Виділені в сучасних роботах умови дуже різнорідні і не піддаються систематизації, а їх вплив розглядається тільки феноменалістично, без розкриття психологічного сенсу. В числі умов, що впливають на спілкування дітей вивчаються, наприклад, такі соціокультурні фактори, як віднесення до певних етнічних, релігійних, соціальних груп. Запозичене дітьми із більш широкого соціального оточення, воно відбивається на їх подальшому ставленні до ровесників із відповідних груп (R. Eisenmann, 1965). Дуже незначна увага приділяється різним нормам, які слугують, в першу чергу, попередженню конфліктів і складаються в стабільних дитячих групах вже до 3 – 4 років (f. Merei, 1948; R. Bakeman, I. Brownlee, 1982).

Серед факторів, що впливають на надання переваги тій чи іншій категорії партнерів по спілкуванню (дорослих, ровесників, уявлень своєї чи протилежної статі), вивчається досвід попереднього спілкування з дорослими, а також старшими і молодшими братами і сестрами. При дослідженні контактів найменших дітей акцент робиться на присутність – відсутність матері чи іншої близької людини. а також на факт попереднього знайомства дітей. Зазвичай фіксується довго тривалість контактів, їх взаємність і емоційна характеристика.

Вплив дорослого на спілкування ровесників вивчено не повністю. Однак отримані в теперішній час дані підтверджують думку про те, що спілкування з дорослими, взяте у всій його багатогранності, - вирішальний фактор становлення повноцінних відношень дітей між собою [28, с. 310 - 312].

 

Не менш важливе значення (крім впливу дорослого) на формування особистості дитини є їх самостійна спільна діяльність.

Вітчизняною дошкільною педагогікою і психологією визнається самодіяльний характер розвитку суспільства дошкільників в групі дитячого садка, найважливіші структурні елементи якої – ігрові об’єднання, що виникають за ініціативою самих дітей. Ці референтні мікрогрупи – основні агенти в процесі соціалізації маленької дитини, яка відвідує дитячий садок, оскільки спілкуватися і взаємодіяти в однаковій мірі зі всіма дітьми групи (у великих за чисельністю об’єднаннях) вона ще не може. Не дивлячись на те, що сюжетно-рольова гра з віком все більше набуває колективного характеру, в повному розумінні спільної діяльності всього колективу групи вона не стає, навіть і в старшому дошкільному віці число стійких ігрових об’єднань становить 2 – 3 дітей.

Вивчення ряду робіт А.П. Усової (1960 – 1964 - 1976) дає можливість припускати, що саме в стабільних ігрових об’єднаннях, а також у відносно стабільних найбільш яскраво представлене життя “дитячого суспільства” і вони мають величезний вплив на формування особливості дитини.

Дитячі ігрові об’єднання виникають основним чином в самостійній, вільній від прямого впливу дорослого дитячій діяльності, що характерно для сюжетно-рольової творчої гри дошкільника.

Конкретних досліджень, що вивчають спонтанність в процесі спілкування дитини, дуже мало. Так, до цих пір, не достатньо вивчені причини, що викликають поступ дитячого суспільства, його зміни, перетворення розрізнених дітей в дещо організоване силами самих дітей, а також недосліджені зміст і характер об’єктивно існуючих і в певній мірі не залежних від вихователя відношень, що встановлюються в ігрових об’єднаннях дошкільників, що виникли стихійно. Не вивчені питання, що стосуються факторів від яких залежить стабільність ігрових об’єднань, вплив позиційної структури і мотиваційної основи ігрових об’єднань на розвиток відношень між дітьми. Результат всього цього – відсутність в даний час ефективних шляхів педагогічного впливу на процес утворення і стабілізації ігрових об’єднань.

Для того, щоб підійти до наукового рішення проблеми педагогічного впливу вихователя, необхідно вивчити рід важливих соціально-психологічних питань, зокрема, дати характеристику самодіяльних ігрових об’єднань – особливості їх зовнішньої і внутрішньої структури. До зовнішньої структури слід віднести стійкість і довготривалість існування об’єднання, його чисельний і статевий склад. Внутрішню структуру буде характеризувати мотиваційна основа об’єднання і розподіл між партнерами по грі функцій керівництва і підкорення. Можна припускати, що ці характеристики в певній мірі обумовлюють і особливості взаємовідносин дітей. 

Важливою характеристикою особливостей спілкування дітей у грі, а саме їх задоволеність діяльністю і відносинами з партнерами по об’єднанню, є стійкість ігрового об’єднання.

Спеціально проведений експеримент зі старшими дошкільниками, де дорослий протягом місяця включав їх в ігри з ровесниками, з якими вони зазвичай не грали, показав, що суттєвих змін в складі самодіяльних стійких ігрових об’єднань не відбулося. Це свідчить в певній мірі про стійкість дитячих прихильностей і вибірковість відносин вже у дошкільному місці.

Найбільш поширені за чисельним складом об’єднання у всіх вікових групах – це діади. Їх було 86,7% від всієї кількості стійких об’єднань, що, вірогідно, пов’язано зі складністю побудови для дошкільників, особливо в першій половині дошкільного віку, спільної діяльності в більш великих об’єднаннях. Тріади складають 11,9 % всіх стійких ігрових об’єднань, і 1,4 % - стійкі об’єднання, чисельність яких більше 3 чоловік, але не більше 6.

Виявилась чітка тенденція збільшення з віком кількісного складу стійких і відносно стійких мікрогруп.

Показниками довготривалості існування ігрових об’єднань було збереження їх при переході