Вивчення структури стосунків у міжособистісній структурі дошкільників.

в) за рівнем справедливості стосунків.

Вивчення проявів справедливості стосунків в стійких ігрових об’єднаннях показало, що найвищий рівень справедливості був виявлений менше ніж в 1/5 з них. Всі ці об’єднання були однакові за своєю внутрішньою структурою – в них відсутня фіксованість позиційних ролей і дітей об’єднували в спільних іграх однаковий інтерес до ігрової діяльності і взаємні симпатії.

Формування спільного інтересу до ігрової діяльності і взаємного інтересу, дружнього ставлення один до одного, напевно, є основним компонентом внутрішньої структури об’єднання, що в першу чергу визначає справедливість взаємовідносин дошкільників у грі.

Виявлені залежності свідчать про необхідність посилити позитивний вплив ігрових об’єднань на стосунки дітей. Цьому може сприяти усунення “дефектів” внутрішньої структури ігрових угрупувань, а саме розхитування фіксованості позитивних ролей і, відповідно, зміна мотиваційної основи [ 11, с. 176 – 188 ].

 

 

 

Метод соціометрії (від лат. “суспільство” і грецьк. “вимірюю”) застосовується для діагностики міжособистісних стосунків у малих контактних групах, які існують не менше шести місяців.

Дозволяє виявити:

1)особливості систем неформальних стосунків у групі;

2)ступінь психологічної сумісності конкретних людей;

3)внутрішньогрупові статуси учасників процедури;

4)якість психологічної атмосфери групи в цілому.

Основоположник соціометрії – американський психіатр і соціальний психолог Якоб (Джекоб) Леві Морено (1892-1974). На його думку, психологічний стан, адекватність поведінки людини багато в чому залежить від положення у неформальній структурі малої групи, яке вона займає. Недостача симпатій стає одночасно і наслідком міжособистісних проблем, і їх джерелом. Згідно Морено, соціометрія – засіб первинної діагностики наявності проблем у стосунках, а розроблені ним методи психодрами і соціодрами – засоби корекції індивідуальних утруднень і дисгармоній.

На теперішній час соціометрія активно використовується психологами, соціологами, педагогами, конфліктологами та соціальними працівниками.

Безумовна перевага даного методу в тому, що внутрішньогрупові стосунки отримують конкретне вираження у вигляді таблиць, схем, графіків, числових величин. Однак всі ці відомості не являються вичерпною характеристикою групи, так як являють собою лише опис міжособистісних відносин, надання переваг, що склалися, відношень симпатій і антипатій. Крім того, зі всього розмаїття неформальних відношень в групі виявляються тільки ті, які відображені у формулюваннях запропонованих питань. І, нарешті, соціометрія не дозволяє встановити мотиви вибору чи відторгнення одних членів групи іншими. Тому вона, зазвичай, використовується в комплексі з іншими методиками вивчення малої групи.

Розглянемо основні поняття і зміст діагностичних процедур соціометрії.

Вибір – це одиниця виміру і аналізу в соціометрії. Відображає індивідуальні установки людини відносно взаємодії з членами своєї групи у певних ситуаціях. Являється показником симпатії чи антипатії.

В залежності від питання соціометричний вибір може бути позитивним (або прямим), негативним (або зворотнім) і нульовим (відсутність вибору).

Так, відповідь на питання “Кого з членів групи Ви запросили б додому на день народження?” – це і є позитивний вибір. А відповідь на питання “Кого з групи Ви не хотіли б мати сусідом по квартирі?” – вибір негативний. При цьому мається на увазі, що по відношенню до тих, хто взагалі не був згаданий при відповідях, зроблений нульовий вибір.

Як правило, одне питання потребує декількох відповідей (виборів).

Соціометричний критерій – так називається конкретна ситуація вибору, яка формулюється у вигляді письмового чи усного питання до всіх учасників діагностичної процедури.

Різновиди критеріїв:

У залежності від характеру досліджуваної задачі виділяють критерії комунікативні, направлені на виявлення взаємовідносин у групі (наприклад, “Кого б Ви обрали для …”), і гностичні, які визначають ступінь усвідомленості людиною своїх стосунків з членами групи (типу “Хто, на вашу думку, обрав би Вас…”).

За характером виявлюваних взаємостосунків критерії поділяють на двійні, які мають на меті відношення партнерства, рівності позицій обираючого і обраного ним (наприклад, “З ким би Ви погодились піти в похід?”), і ординарні, пов’язані зі встановленням ієрархічних відношень лідерства і підкорення (“Кого б Ви обрали бригадиром?”). 

За характером відповідей можуть бути ті, які можуть мати позитивні вибори (типу “Кого б Ви обрали для…?”) або негативні вибори (“Кого б Ви відторгли при…?”).

За кількістю відповідей критерії поділяють на непараметричні, або без обмежень числа можливих виборів, і параметричні, або з чітким обмеженням числа виборів.

Оптимальною величиною ліміту виборів при соціометрії вважається чотири-п’ять людей.

Кожному різновиду критеріїв притаманні свої переваги і недоліки.

Основні вимоги до формулювань соціометричних критерії заключаються у наступному:

-зміст питань повинен бути максимально очевидним для всіх членів групи, що потребує від тих, хто її складає, врахування вікових, інтелектуальних та інших особливостей респондентів;

-всі ситуації виборів описуватися якомога конкретніше і точніше (так, зміст критерію “З ким би Ви хотіли проводити час?” потребує уточнення (де?, коли?, в якості кого?, за яких умов? і т. д.). Інакше відмінності в розумінні словосполучення “разом проводити час” перетворять питання в те, яке означає для різних респондентів абсолютно різні відношення);

-необхідно, щоб питання викликали певний інтерес у більшості респондентів, мали значення для них;