Документація з педагогічної практики (вузівської) на базі курсу "Загальна теорія культури"

Бердяєв – людина мікрокосмос – через неї можна пізнати оточуючий світ.

Б) еволюційне вчення

Найбільш вдало та обґрунтовано теорію еволюції органічного світу створив Чарльз Дарвін (1809-1882), відомий англійський вчений. В своїй праці «Походження видів шляхом природного відбору» (1859) він показав, що видозмінення порід домашніх тварин та культурних рослин відбувається на основі незначних змін в ознаках окремих організмів. Людина свідомо вибирає організми, які мають найбільш цінні з господарської точки зору особливості, зберігає їх і від них отримує потомство, тобто робить штучний відбір. Дарвін довів, що аналогічний процес відбувається і в природі. При цьому спадкові зміни, що виникають у тварин та рослин потрапляють під дію природного відбору, так що в боротьбі за існування виживають форми, які найбільш пристосовані до даних умов середовища, в якому вони живуть. Тим самим Дарвін матеріалістично обґрунтував доцільність організації живих істот, тобто вперше в історії біології побудував теорію еволюції, а в 1871 р. він опублікував велику працю по теорії еволюції «Походження людини та статевий відбір», в якій навів багато доказів походження людини від тварин і того, що найближчими її родичами є людиноподібні мавпи. Спорідненість людини з мавпами підтверджується подібністю будови скелета, мускулатури, головного мозку, біохімічним особливостями крові, даними ембріонального розвитку. Кісткові залишки (зуби, щелепи, черепи, кістки скелету) напівмавп і їх нащадків – мавп (включаючи людиноподібних – найближчих родичів людини) свідчать про поступове накопичення ознак в процесі еволюції приматів, що характерні і сучасній людині.

Згідно з розповсюдженою точкою зору, людська гілка еволюції відокремилась від загальної найімовірніше 12-15 млн. років назад. Більшість дослідників виділяє в антропогенезі (процесі еволюційно-історичного формування людини) три стадії:

Антропоїдні предки людини – високорозвинені двоногі примати, що жили біля 2-3 млн. років назад, вони користувалися природними предметами (палками, каменями, кістками тварин) як знаряддям праці;

Прадавні та давні люди – архантропи та палеоантропи, що жили біля 1 млн. років назад, з ними пов’язана поява штучно виготовлених знарядь праці, їх вдосконалення, початкова форма організації;

Люди сучасної фізичної будови – неантропи, що жили 40-50 тисяч років назад (епоха пізнього палеоліту).

Теорію еволюції в певному сенсі доповнює трудова теорія походження людини (антропосоціогенез), яка стверджує, що праця, свідомість і мова з’явилися практично одночасно і стали визначальними чинниками виникнення людини. Відкритим залишається питання про походження самих цих чинників.

Еволюційна теорія Ламарка. Цей учений уперше поставив питання про механізм виникнення людини, що було вже питанням в полі справжньої науки. Така подія сталася на поч. ХІХ ст., коли вийшов (1808 р.) його твір «Філософія зоології». Ламарк першим розділив проблему на дві частини: походження фізичного тіла внаслідок еволюції (1) і поява богоподібного розуму (2). Тіло людини свідчить про її походження від тварин, а розум і душа – про походження божественне. Ламарк цілком допускав походження людини від якогось виду «чотирируких». Він твердив, що всі сучасні організми походять від давніх шляхом еволюції, у тому числі й людина. І висунув ідею, що зміни в організмі відбуваються внаслідок виконання дій чи не виконання певним органом. Хід думки був таким: не стало лісів – мавпа стала вести наземне існування й перейшла на ходіння на двох ногах, через що вони стали укріплюватися й розвиватися – через прямоходіння змінилася побудова хребта, м’язів, стопи, кисті, щелеп, зубів, головного мозку; а в умовах суспільного життя з’явилася мова. Але концепція була дуже недосконалою, що Ламарк, вочевидь, розумів і сам, бо зауважив, що все було б саме так, як він написав, якби людину не створив Бог.

У тому ж ХVІІІ ст. знаменитий шведський природознавець Карл Лінней (1707 – 1778), творець сучасної класифікації рослин і тварин (таксономії), став першим ученим, який відніс людину й мавпу до однієї групи тварин – приматів, хоча й записав людей у особливий рід (Homo) з одним видом «людини розумної» (Homo sapiens). Але той же Лінней належав до вчених, які вірили в божественний акт творення світу й незмінність усього живого.

Особливим варіантом теорії еволюції можна вважати марксистську концепцію трудового походження людини, згідно якої природний процес підводить людину до такої межі, від якої вона починає жити і діяти не за рахунок інстинктів та генетичних програм, а за рахунок переходу до виготовлення та використання знарядь праці. Саме таке виготовлення змінює людський організм, перетворюючи, наприклад, звірячу лапу на людську руку. В подальшому прогрес людини і суспільства зумовлюється, з одного боку, розвитком штучних засобів людської життєдіяльності, а, з іншого боку, людськими інтелектуальними здобутками та винаходами. Трудова теорія досить активно використовується сучасною археологією, оскільки наявність саме штучних знарядь праці розглядається тут як одна із вирішальних ознак наближення певних істот до людини.

В) психоаналітичний підхід;

За цією концепцією, людина – це тварина, яка розкаялася. Людина наділена якістю, яка не притаманна всьому світу. Засновник психоаналізу вважав, що людина володіє властивістю, якої нема у тваринному світі. Але ця якість не природжена у людині. Вона виникає неочікувано, випадково, але не безглуздо. Мова йде про совість як дар, який виокремив людину з царства тварин.

Для самого З. Фрейда загадка виникнення соціальності лежить в заміщенні реального батька-ватажка