Ігрова діяльність дітей з порушенням слуху

 

1.1. Вікові особливості сюжетно-рольової гри у дітей дошкільного віку із збереженим розвитком 

1.2. Гра як засіб виховання і розвитку дітей дошкільного віку із збереженим розвитком 

2.1. Загальна характеристика дітей дошкільного віку з вадами слухового сприйняття 

2.2. Вивчення розвитку гри дітей з вадами слухового сприйняття 22

2.3. Робота вихователя з корекції і розвитку сюжетно-рольової гри дошкільнят з вадами слухового сприйняття 

3.1. Характеристика методів, що використовуються в практичній частині курсової роботи 

3.2. Констатуючий етап експерименту 

3.3. Формувальний етап експерименту 

3.4. Контрольний етап експерименту 

3.5 Аналіз результатів експериментального дослідження 

Додатки 

 

 

Тема курсової роботи присвячена такому складному питанню, як ігрова діяльність дітей з порушенням слуху. Проблемі розвитку дитини в ігровій діяльності присвячено багато досліджень. Інтерес до цієї теми пояснюється, з одного боку, її складністю, а з іншого боку, тією особливою функцією і роллю, яку вона виконує в розвитку дитини.

Актуальність теми полягає в тому, що коли в системі виховання і розвитку дітей, проблемам ігрової діяльності дитини приділяється дуже велика увага, в теорії і практиці педагогічної роботи з глухими дітьми ці питання залишаються досі недостатньо розробленими.

Між тим вже в 30-ті роки Л. С. Виготським було висунуто положення про те, що аномальна дитина, незважаючи на всю своєрідність, розвивається за тими ж законами, що і нормальна. Звідси, ми прийшли такого висновку, що в розвитку дітей, з вадами слухового сприйняття, гра повинна виконувати не меншу роль, ніж у розвитку їх однолітків, які не мають вад [8].

В останні роки були визначені особливості ігор дітей з вадами слухового сприйняття, можливості і закономірності розвитку цих ігор, їх роль у формуванні особистості глухої дитини. Нами було встановлено, що глуху дитини треба спеціально вчити вмінню грати. Необхідно також керувати її іграми. При відсутності такого керівництва затримується розвиток гри, що в свою чергу негативно впливає на розвиток дитини.

Проблемам дітей із вадами слухового сприйняття присвячені роботи Н. І. Бєлової, Е. І. Леонгард, Е. Ф. Рау, Ф. Ф. Рау, Н. Д. Шматко. Для всіх досліджень даних авторів характерні пошуки оптимальних умов навчання глухих дітей і прагнення підвищити ефективність педагогічного процесу їх розвитку. Емілія Леонгард, провідний спеціаліст з навчання та соціокультурній реабілітації глухих і слабочуючих дітей, у своїй книзі «Я не хочу мовчати», висловлюється таким чином «Проблеми глухих дітей – на дев'ять десятих не медичні, а педагогічні» [14, с. 154].

Ігри і особливо сюжетно-рольові ігри сприяють розвитку дітей з вадами слухового сприйняття. Сама гра штовхає дітей до оволодіння все більш складними формами спілкування. Завдяки використанню в грі предметів-замінників діти проходять першу ступінь відволікання (абстракції), в результаті чого в них розвивається мислення і мова [7].

Об'єкт дослідження: процес розвитку гри дітей дошкільного віку з вадами слухового сприйняття.

Предмет дослідження: Процес розвитку сюжетно-рольової гри дітей старшого дошкільного віку з вадами слухового сприйняття.

Мета дослідження: вивчити можливості формування сюжетно-рольової гри, як провідним із видів розвитку дитини старшого дошкільного віку з вадами слухового сприйняття в процесі ігрової діяльності.

1) Вивчити літературу з проблеми розвитку дитини з вадами слухового сприйняття і особливостей розвитку ігрової діяльності.

2) Виявити особливості сюжетно-рольової гри дітей з вадами слухового сприйняття.

3) Провести роботу з корекції та розвитку сюжетно-рольової гри у дітей дошкільного віку з вадами слухового сприйняття.

Гіпотеза: якщо вести систематичну роботу вихователя з формування сюжетно-рольових ігор, то рівень розвитку дітей з вадами слухового сприйняття може наблизитися до вікової норми.

Методи дослідження: теоретичні – аналіз літературних джерел, практичні – спостереження, експеримент.

 

 

 

Гра – природна потреба дитини-дошкільника, його найважливіша самостійна діяльність. Вона радує, створює бадьорий настрій, підвищує життєвий тонус, що вкрай важливо для нормального фізичного і психічного розвитку.

Рухливі ігри з самого раннього віку задовольняють природну потребу організму у різноманітних рухах, дуже важливе їх оздоровче значення. Ці ігри приносять дітям радість спілкування, ставлять перед ними цікаві завдання. Старших дітей захоплює в рухливих іграх елемент змагання і точного виконання певних правил, необхідність проявити спритність, сміливість, кмітливість.

Гра є розумова діяльність. Всякий розумовий процес спрямований на вирішення якогось завдання. Такими завданнями у дитячій грі є її задум, її питання, її тема, які є змістом сюжету гри.

Особливо виразно ця спрямованість гри, на розкриття певного сюжету, помітна у старших дітей. Вони самі визначають завдання своєї гри, її тему, її сюжет, домовляються між собою і вирішують, у що будуть грати.

Добра