Ігрова діяльність дітей з порушенням слуху

Глуху дитини треба спеціально вчити вмінню грати, необхідно керувати його іграми, при відсутності такого керівництва затримується розвиток гри. Все це зробило необхідним і можливим включати в програму навчання і виховання глухих дітей ігрову діяльність. Навчання при цьому повинно проводитися з урахуванням особливостей глухих дітей, своєрідності їх ігрової діяльності. Серед розмаїття ігор, які використовуються в роботі з дітьми, розрізняють сюжетно-рольові ігри, гра-праця, дидактичні та рухливі ігри. Рухливі та дидактичні ігри мають величезне значення для розвитку дитини з порушенням слуху, але більшу увагу фахівцями приділяється сюжетно-рольовим іграм. Це викликано тим, що оволодіння глухими дітьми рухомими і дидактичними іграми не представляє для них особливих труднощів, найважче навчати дітей сюжетно-рольовим іграм, які, як відомо, представляють найбільшу цінність для їх всебічного розвитку.

Навчання цьому виду ігор передбачає розширення досвіду дітей, розвиток уяви, вироблення ігрових умінь, формування ігрових дій і навичок мовленнєвого спілкування. Ця робота дуже складна, особливо якщо врахувати, що здійснювати її доводиться в умовах обмеженого мовного спілкування. Складність керівництва грою ускладнюється тим, що при навчанні дітей конкретним іграм необхідно подбати і про загальний розвиток самих дітей [7].

Гра є провідною діяльністю, у процесі якої створюються найбільш сприятливі умови для розвитку всіх сторін особистості дитини. При правильній організації, ігри можуть стати одним із засобів корекції аномального розвитку глухих дітей, так як в умовах ігор відбувається формування як окремих психічних функцій, включаючи мовну (і їх корекція), так і особистості дитини в цілому. Гра є джерелом різних видів творчої діяльності дітей, дієвим засобом розвитку уяви, сприяє розвитку творчого сприйняття і відображення дітьми дійсності.

Вміння грати виникає у дитини не спонтанно, а під впливом навчання, яке у глухих дітей не обмежується формуванням ігрових дій, виробленням ігрових умінь і навичок. Навчання включає в себе широке ознайомлення дітей з предметним світом, з різними видами діяльності дорослих людей, їх відносинами [7].

Навчання дітей ігровій діяльності будується з урахуванням її особливостей, закономірностей її розвитку, спираючись на реальні можливості дітей – їх здатність до наслідування, розвивається спостережливість, інтерес до всього нового, допитливість, активність і т. д.

Гра дітей є специфічна форма аналізу сприйманого явища і подальшого його синтезу. Вихователь керує сприйняттям дітей, роблячи його аналітичним і послідовним. Своїми питаннями, вказівкою, оцінкою поведінки окремих персонажів дитячої гри, зауваженнями, а також у подальшій розмові він уточнює роль і обов'язки кожного службовця у спільній роботі і викликає позитивне емоційне ставлення дітей до неї.

Цим забезпечується і наступний, ще більш осмислений синтез, тобто відтворення життя людей.

Керувати грою дітей значить забезпечити відбір відображаючого змісту, його чуттєвий, дієвий і уявний аналіз, його освоєння через повторне творче варіативна відтворення, в процесі якого у колективі дітей утворюються необхідні системи знань, навичок, почуттів, відносин, тобто, відбувається різнобічний розвиток кожного з них.

Фахівці пропонують вихователю, розвиваючого особистість дитини в ігровій діяльності у дошкільнят з порушенням слуху наступні рекомендації:

1. Щоб залучити в гру дітей, треба спочатку непомітно для колективу задавати більш слабким дітям легкі питання з знайомого матеріалу, заохочувати похвалою, щоб зацікавити їх і не дати їм відчути перевагу своїх товаришів.

2. Не починати гри до тих пір, поки не будуть всім зрозумілі її правила, завдання, запитання.

3. Дітей розташовувати так, щоб вони бачили один одного. Місце вихователя – в центрі півкола.

Використання в роботі з глухими дітьми різноманітних сюжетно-рольових ігор, дозволяє навчати старших дошкільників численних прийомів розумової діяльності:

- Розкривати зв'язки і відносини.

- Оволодівати вміннями, формувати чіткі судження і визначення.

- Будувати умовиводи.

- Робити висновки.

- Проводити аналогії

Наслідок: поступово у глухих дітей розвивається одна з найважливіших сторін понятійного мислення – здатність діяти в умі, ця здатність допомагає вихователю активізувати дітей на їх всебічний розвиток.

Організація сюжетно-рольових ігор у середовищі дітей старшого дошкільного віку з порушенням слуху необхідна:

а) для навчання і виховання не чуючих дітей, їх всебічного розвитку у тісному зв'язку з формуванням словесної мови як засобу спілкування і мислення на слухо-зоровій основі, корекції і компенсації відхилень у їхньому психофізичному розвитку, для здобуття загальноосвітньої, трудової та соціальної підготовки до самостійного життя;

б) для навчання і виховання слабочуючих дітей (що мають часткову втрату слуху та різну ступінь недорозвинення мовлення) та пізнооглухлих дітей (оглухлих в дошкільному або шкільному віці, але зберегли самостійну мову), всебічного їх розвитку на основі формування словесної мови, підготовки до вільного мовного спілкування на слуховий і слухо-зоровій основі.

Помічено, що відсутність повноцінної мови в середовищі дітей з порушенням слуху часто призводить до непорозумінь і сварок, порушень в координації руху, неправильного осмислення рольових завдань, відставання у психічному та особистісному розвитку.

З огляду на важливу роль гри для активізації розвитку дитини, в тому числі мови, корисно вивчити вплив ігрової діяльності на розвиток особистості дитини і його мовної активності.

Для того щоб активізувати розвиток особистості дитини, включаючи мову, за допомогою гри, необхідна різна робота, це і збагачення лексичного