Ігрова діяльність дітей з порушенням слуху

Так як в іграх глухих дітей виявляється тенденція до одноманітного, стереотипного, механічного повторення ігрових дій, то сюжетно-рольовій грі доводиться навчати дітей і керувати грою.

Відсутність слухових вражень не відшкодовується зоровим сприйняттям. І саме зорове сприйняття, не кероване дорослим, не може дати не чуючій дитині повноцінних знань про навколишній світ. В результаті затримки розвитку мови, відстає у своєму розвиток і уяву глухих дітей, що заважає розумінню гри.

Хоча в процесі уяви дитина оперує наочними образами, проте для цього необхідний рівень абстракції і узагальнення, що досягається лише при певному рівні розвитку мовлення.

Спеціальне навчання на заняттях вмінню грати у дітей старшого дошкільного віку з порушенням слуху розвивається повільно. Навчання дітей ігровій діяльності повинно будуватися з урахуванням її особливостей, закономірностей її розвитку, спираючись на реальні можливості дітей – їх здатність до наслідування, розвивається спостережливість, інтерес до всього нового, допитливість, активність і т. д. Повинні бути створені такі умови, необхідні для розвитку сюжетно-рольових ігор дітей [12]:

- Час для ігор повинен бути чітко запланованим та не зайнятий нічим іншим;

- Діти повинні бути забезпечені необхідними для ігор іграшками, картинками, ними користуватися;

- Повинно здійснюватись повсякденне керівництво іграми дітей, яке включатиме в себе і навчання дітей вмінню грати;

- Повинно показувати дітям всілякі варіанти використання кожної іграшки, предмета, картинки або образу;

- Спільні з дитиною дії.

Перед іграми повідомляються дітям знання, необхідні для проведення гри, розкриваються дітям найменш доступні спостереженню, але суттєві фактори соціальних взаємин людей. Проводяться екскурсії, бесіди з переглядом фільмів, читання дитячих книжок з використанням яскравих ілюстрацій. Підготовчий етап має для глухих дітей більше значення, ніж для тих, хто чує, так як на цьому етапі відбувається збагачення знань і уявлень про досліджуваник бік дійсності, створюється позитивна мотивація

Відбираються для програвання, з безлічі можливих, елементи, що відображають найбільш значущі зв'язки і відносини, які легко відтворити в грі. Програються різні ситуації.

У ході гри діти вчаться діяти в пізнавальній ситуації, створювати ігрові ситуації. Обов'язкова для дітей дошкільного віку опора на предмети. Повторне проведення ігор, дозволяє закріпити поняття і уявлення дітей. При цьому застосовуються непрямі прийоми при повторному проведенні ігор на ту ж тему: задаються питання, даються поради, робляться нагадування, задіюються інтригуючі несподівані сюрпризи, використовуються жарт, гумор, заохочення, доброзичливе попередження, здивування, елемент очікування і т. д. Засвоєнню понять, глухими дітьми, сприяє наявність ігрового матеріалу та реальних предметів.

В результаті ігрова діяльність у дітей принципово змінюється: збільшується уява дітей, сюжети ігор, рольові дії помітно ускладнюються, від простого відображення предметних дій діти переходять до зображення взаємин людей, їх почуттів. У їхніх іграх з'являється різноманітне використання предметів, які отримували різне значення в грі. Все більш істотну роль в іграх стало виконує мова. У процесі ігор збагачується словник дітей, виникає велика потреба у спілкуванні, реалізована в ході гри. Помітно підвищується роль слова в регуляції ігрових дій. Кількість слів, використаних у ході однієї і тієї ж гри збільшується.

Для активізації гри необхідний підбір слів і словосполучень [14].

По-перше, це слова і словосполучення, які необхідні для спілкування у зв'язку з організацією гри, наприклад: «будемо грати», «хто хоче?», «ти хто?», «будь ласка», «дякую», «можна», «не можна» та ін. Ця категорія слів і словосполучень засвоюється дітьми головним чином під час спілкування, у грі вони лише закріплюються, діти вправляються в їх вживанні.

По-друге, це слова, що позначають специфічні для даної гри терміни: «укол», «краплі», «шприц», «піпетка» і т. д. в грі «У лікаря».

По-третє, це слова і вирази, якими діти оволодівають на заняттях з мови і які в ході гри уточнюються, розширюються, поглиблюються і закріплюються. Наприклад, назва кольорів і відтінків, назва різних видів транспорту, частин приміщення, посуду, одягу і т. д.

Граючи, діти починають поступово використовувати в грі предмети, перейменовуючи їх, так коробок стає милом, паличка – ложкою, ручка – градусником і т. д. Такі перейменування відіграють важливу роль у розвитку дитини, вони допомагають їй осмислювати знайому функцію слова і практично оволодіти нею як способом узагальнення спостережуваних предметів і явищ.

В грі діти навчаються вмінню відповідати на питання: що кожний з них буде робити, чи вони знають ролі, свою і товаришів по грі. Для цього перед кожною грою діти відповідають на такі питання: «У що ви граєте?» або «У що ви будете грати?», «Ти хто?» – «Я продавець», «Що ти робиш?» – «Я продаю», «Хто з тобою грає?» – «Оля і Ваня», «Хто Оля і Ваня?» – «Касир і покупець», «Що буде робити касир?» – «Отримувати гроші» і т. д.

 

 

І так ми визначили, що вміння грати виникає у дитини з вадами слуху не спонтанно, а під впливом навчання. При цьому у глухих дітей воно не обмежується формуванням ігрових дій, виробленням ігрових умінь і навичок. Навчання включає в себе широке ознайомлення дітей з предметним світом, з різними видами діяльності дорослих людей, їх