груп можна достовірно говорити про те, що для розвитку сюжетно-рольової гри у дітей з вадами слухового сприйняття необхідно спеціально-розвиваюча програма, в якій активно бере участь дорослий. Без такої участі і без спеціальних занять розвиток ігрової діяльності у дітей з вадами слухового сприйняття буде відставати від норми для даного дошкільного віку.
Результати експерименту показали, що навчання сюжетно-рольовій грі дітей з вадами слухового сприйняття, дозволяє підвищити не тільки рівень розвитку гри, але рівень розвитку поведінки дитини, пов'язаної із взаєминами з іншими.
ВИСНОВКИ
Дослідження особливостей розвитку ігрової діяльності дітей з вадами слухового сприйняття і підвищення рівня розвитку дитини в ігровій діяльності, виявилося досить новою темою. Використання на практиці різноманітних методів навчання сюжетно-рольової гри, для активізації розвитку дитини з вадами слухового сприйняття, показали ефективність проведеної роботи за дотримання таких умов:
1. Саму ігрову діяльність, у дітей з вадами слухового сприйняття, необхідно розвивати, керувати нею, вчити їй дітей.
2. Для навчання новій сюжетно-рольовій гри дітей з вадами слухового сприйняття, необхідний попередній етап, який полягає в тому, щоб діти спочатку освоїли тему в наочному плані, будь то екскурсія, похід, перегляд.
3. Для активізації мовлення в грі керівнику необхідно готувати необхідний мінімум словникового запасу, відповідного темі гри.
4. Ігри бажано повторювати для закріплення понять і слів, при цьому в кожній наступній грі необхідно додавати нові слова і використовувати такі елементи які активізують здивування, інтригу, цікавість, азарт і т. д.
При порівнянні рівня розвитку сюжетно-рольової гри у дітей старшого дошкільного віку з збереженим розвитком і з вадами слухового сприйняття можна виявити відмінності:
1. Діти з вадами слухового сприйняття відображають у грі реальну дійсність, як і зі збереженим розвитком, але дещо бідніше за змістом, так як сприйняття світу у них здійснюється в умовах обмеженого мовного спілкування
2. Діти з вадами слухового сприйняття не можуть самостійно виділити в сприйнятому основне, істотне, так як вони менш узагальнено відображають ту чи іншу сторону дійсності, ніж діти з збереженим розвитком.
3. Діти з збереженим розвитком використовують у грі предмети, які у житті мають зовсім інше призначення (перенесення дій: олівець використовується в якості термометра). У цьому випадку діти з вадами слухового сприйняття відчувають труднощі при ігровому заміщенні предметів.
4. Діти з вадами слухового сприйняття схильні до буквального відображення в грі дійсності. Значний елемент механічного наслідування один одному під час ігор (стереотипне повторення ігрових дій).
5. Сюжетно-рольова гра з'являється у дітей з вадами слухового сприйняття лише у разі прямого навчання їх ігровій діяльності.
6. Для дітей з вадами слухового сприйняття має велике значення підготовчий етап, ніж для дітей з збереженим розвитком, так як на цьому етапі відбувається збагачення знань і уявлень про досліджуваний бік дійсності, створюється позитивна мотивація.
7. По мірі оволодіння ігровою діяльністю, ігрові дії у дітей з вадами слухового сприйняття стають більш розгорнутими, повними, починають рясніти подробицями, деталями.
В результаті проведеного експериментального дослідження з навчання сюжетно-рольової грі дітей з порушенням слуху та розвитку дитини в ігровій діяльності, ми переконалися в тому, що у дітей відбулися значні зміни у розвитоку мовлення та психіці, так розвинулася загальна і мовна активність, самостійність, сформувалися пізнавальні інтереси і відносини. Все це сприяло розвитку дитини і це наочно спостерігалося протягом усього часу експерименту. А дані контрольного експерименту підтвердили спостережувані зміни. Практика підтвердила доцільність і ефективність організації навчання сюжетно-рольової гри дітей дошкільного віку з вадами слухового сприйняття для подальшого розвитку дитини.
Таким чином, гіпотеза: якщо вести систематичну роботу вихователя з формування сюжетно-рольової гри, то рівень розвитку дітей з вадами слухового сприйняття наблизиться до вікової норми, можна вважати частково доведеною.
Список використаних джерел
- Андрєєва Е. І. Фонетичний аналіз усного мовлення глухих учнів // Активізація пізнавальної діяльності глухих і слабочуючих учнів: сб. науч. праць / Відповідь. ред. О. В. Андрєєва. – Л. : ЛДПІ А. В. Герцена, 1973. – 487 с.
- Базилевська В. Н. Мовленнєві ігри в школі глухонімих дітей. М. : Учпедгиз, 1967. – 127 с.
- Басова А. Р., Єгоров С. Ф. Історія сурдопедагогіки. – М: Наука, 1984. – 376 с.
- Бельтюков В. І. Взаємодія аналізаторів у процесі сприйняття й засвоєння усного мовлення. – М: Педагогіка, 1977. – 187 с.
- Боскис Р. М. Глухі і слабочуючі діти. – М. : АПН РРФСР, 1963.
- Вигодська Р. Л. Навчання глухих дошкільнят сюжетно-рольовим іграм. М. : Педагогіка, 1975. – 187 с.
- Виготський Л. С. Принципи соціального виховання глухонімих дітей, Собр. соч., т. 5, М: Педагогіка, 1983. – 341 с.
- Виготський Л. С. Проблеми дефектології. – М: Просвітництво, 1995. – 376 с.
- Волкова К. А. Методика навчання глухих вимові. – М: Просвітництво, 1980. – 178 с.
- Гілевич В. М., Тигранова Л. В. Якщо дитина зі зниженим слухом вчиться в масовій школі // Дефектологія. – 1995. – №3. – С. 17-24.
- Головчиць Л. А. Дошкільна сурдопедагогіка. Виховання та навчання дошкільників з порушеннями слуху // Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М. : Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – 304 с.
- Дьячков А. І. Системи навчання глухих дітей – М: Педагогіка,