Ігрова діяльність дітей з порушенням слуху

Л. С. Виготський гаряче відстоював необхідність соціального спеціального виховання аномальних дітей, вказував на те, що спеціальне виховання аномальних дітей потребує «спеціальної педагогічної техніки, особливих методів і прийомів», а також на те, що «тільки вище наукове знання цієї техніки може створити справжнього педагога в цій галузі». Він підкреслював, що «не можна забувати і того, що треба виховувати не глухого, а дитину, перш за все. Виховувати ж глухого, значить виховувати глухоту, і з педагогіки дитячої дефективності перетворити її в дефективну педагогіку». У думках Л. С. Виготського полягає квінтесенція спеціально організованого виховання глухих дітей [8].

 

 

Ми зрозуміли, що будь-яка гра активізує дитину, а отже і його розвиток. Розглянемо, як розвиваються ігри у дітей з вадами слухового сприйняття і яким чином вони сприяють розвитку цих дітей.

В останні роки були визначені особливості ігор глухих дітей, можливості і закономірності розвитку цих ігор, їх роль у формуванні особистості глухої дитини. Так, наприклад, нами було встановлено, що глуху дитину треба спеціально вчити вмінню грати. Необхідно також керувати його іграми. При відсутності такого керівництва затримується розвиток гри, що в свою чергу негативно позначається на формуванні особистості дитини. Основний мотив для розвитку гри старших дошкільнят – це рольове спілкування в ході узгодженої дії один з одним.

В ході гри створюються особливо сприятливі умови для спілкування дітей (розподіл ролей, обговорення і планування ігрових дій, позначення умовних предметів, ведення бесід по ходу гри), для формування механізмів узагальнюючої і регулюючої функції слова. Тому сюжетно-рольові ігри сприяють розвитку мовлення глухих дітей, варто ще на самій елементарній ступені констатації – позначати словом предмети, їх якості та дій. По мірі навчання мові діти оволодівають значеннями слів, у них міняється відношення до мовлення, з'являється можливість розуміти її настільки, що вона починає позначати собою дії дітей.

Сама гра штовхає дітей до оволодіння все більш складними формами мови. Завдяки використанню в грі предметів-замінників діти проходять першу ступінь відволікання (абстракції), в результаті чого в них розвивається мовленнєве мислення. В умовах гри створюються такі ситуації, які дозволяють збагачувати мовленнєвий запас дітей і розширювати значення слів. Граючи з дітьми, «педагог включає в гру нове слово, новий вираз, і завдяки ігровому настрою і повторюваності, новий мовний матеріал оживає в дитині, стає його власністю, дитина починає його вживати спонтанно»[23].

Сюжетно-рольова гра – це спосіб пізнання глухими дітьми соціальної дійсності. Гра сприяє розвитку особистості дитини в цілому, а саме: пам'ять, самостійність, уява, творча активность, ініціатива, мова, емоційна сфера, мислення. Сюжетно-рольова гра – це відтворення дійсності (дитина переживає в грі дійсність, обмірковує свої дії, вирішуючи завдання).

Сюжетно-рольова гра має велике значення для розвитку дитини з вадами слухового сприйняття і виконує наступні завдання:

1. Розширення знань дітей за обраними темами, даються уявлення про функціональне призначення та сфери використання досліджуваних об'єктів.

2. Діти вчаться відображувати в іграх працю дорослих людей, їх взаємовідносини у процесі діяльності.

3. Розвиток в ході ігор словесного спілкування дітей. Вони навчаються використовувати раніше засвоєний словник і розвивати специфічні, пов'язані з сюжетами ігри.

4. Розвиток активності, самостійності, логічного мислення, уяви, формування пізнавальних інтересів.

Значення сюжетно-рольової гри для розвитку мовного мислення як найважливішого чинника розвитку особистості дітей з вадами слухового сприйняття:

1. Створюються сприятливі умови для мовного спілкування дітей, для активізації та розвитку їх мови.

2. Гра впливає на розвиток значень і функцій слова.

3. Ігрова діяльність є потужним фактором розвитку мовного мислення.

4. По мірі того, як у ході ігор розвивається уява, у дитини формується дуже важливе вміння відображати в мові предмети та явища, спираючись на їх ігрове зображення.

Але ігри у глухих дітей потребують повсякденного керівництва, яке не має зводитися лише до регулювання відносин дітей. Воно передбачає навчання дітей ігровій діяльності, формування у них творчого ставлення до дійсності, вміння творчо відображати навколишній світ [7].

 

 

Найважливішим показником розвитку дитини дошкільника є рівень оволодіння нею різноманітними видами діяльності, які, з одного боку, служать джерелом і рушійною силою розвитку дитини, а з іншого – саме в них найбільш яскраво проявляється всі його досягнення.

Дошкільний вік – це вік, який характеризується, насамперед, розвитком гри. У дитячій педагогіці, нами було проаналізовано різні види ігор: маніпулятивна гра, режисерська, сюжетно-рольова, гра з правилами, дидактична. Центральне місце серед них займає сюжетно-рольова гра. Саме сюжетна гра інтегрує і виявляє найістотніші сторони розвитку дитини. Саме в грі відбуваються найбільш істотні зміни в психіці дитини, які готують його до нової, більш високої ступіні розвитку. Л. С. Виготський підкреслював, що «гра дитини не є простим спогадои про пережите, а є творчою переробкою пережитих вражень, комбінуванням