Ігрова діяльність дітей з порушенням слуху

Перш ніж проводити сюжетно-рольову гру, велика увага приділяється рухливим іграм, які є хорошим способом організувати дитячий колектив. При цьому гра підбирається таким чином, щоб правила і розмовна мова, якою необхідно було користуватися в одній грі, повторювалися в інший [14].

На підставі знань загальної і спеціальної педагогіки і психології вихователь повинен, орієнтуючись на реальні можливості дитини з вадами слухового сприйняття, у відповідності з метою соціального виховання, спланувати роботу.

Вихователь повинен діяти зі знанням справи, застосовуючи правильні, ефективні методи виховної роботи. Він повинен бачити у вихованця з вадами слухового сприйняття, перш за все особистість. Особистість дитини з вадами слухового сприйняття має стати своєрідним геометричним місцем точок спеціально організованого виховання та навчання.

Ігри дітей з вадами слухового сприйняття потребують повсякденного керівництва, яке не має зводитися лише до регулювання відносин дітей. Воно передбачає навчання дітей ігровій діяльності, формування у них творчого ставлення до дійсності, вміння творчо відображати навколишній світ.

 

 РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

 

Мета цього дослідження: вивчити особливості сюжетно-рольової гри та можливості розвитку дитини старшого дошкільного віку з вадами слухового сприйняття в процесі ігрової діяльності.

Основний метод дослідження: спостереження й експеримент.

Спостереження за ігровою діяльністю дітей використовувалося за методикою з книги «Психологія гри» Д. Б. Ельконіна (Додаток А), де визначався рівень розвитку сюжетно-рольової гри по наступним категоріям: зміст гри, сюжет гри, виконання ролі і взаємодія дітей у грі, ігрові дії та ігрові предмети, правила гри, ігрові відносини. Всього в методиці описані чотири рівня.

Проведення дослідження. Ми проводили спостереження в природних умовах за самостійною сюжетно-рольовою грою дітей 5-6 років. В роботі були використані три етапи експерименту: констатуючий, формуючий та контрольний. Констатуючий етап експерименту включив в себе: коротку характеристику бази дослідження; характеристику суб'єктів дослідження – контрольної та експериментальної підгруп дітей.

На етапі констатувального експерименту ми виявляли рівні розвитку ігрової діяльності досліджених дітей. На етапі формуючого експерименту проводилася корекційно-педагогічна та розвиваюча робота, спрямована на усунення наявних відхилень, підвищення рівня сформованості навичок, умінь в ігровій діяльності дітей експериментальної підгрупи. На контрольному етапі експерименту ми виявили рівень актуального розвитку дитини, рівень сформованості умінь і навичок, якостей в ігровій діяльності дитини.

Потім зробили порівняльний аналіз результатів констатуючого і контрольного експериментів для виявлення динаміки розвитку сюжетно-рольової гри у дітей з експериментальної групи.

 

 

Дослідження проводилося в Комунальному закладі освіти «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 346 компенсуючого типу» Дніпропетровської міської ради. За адресою: м. Дніпропетровськ, Ленінський район, вул. Братів Трохимових 50. Завідуюча – Ушакова Ольга Геннадіївна.

Для проведення навчально-виховної роботи ДУЗ є групові кімнати, спеціальні класи, оснащені звукопідсилюючою апаратурою, музичний зал, медичний кабінет, методичний кабінет. Є різні гуртки: англійської мови «Пізнайко», комп’ютерної грамоти «Граємо-вивчаємо», хореографічний кружок «Дивосвіт», гурток творчої діяльності «Умілі рученята».

В експерименті взяли участь 6 дітей з вадами слухового сприйняття з групи №5 «Малята» (Додаток Б). Після спостереження за дітьми ми розділили їх на експериментальну та контрольну групи по три дитини в кожній. В експериментальну групу ввійшли діти з слабким розвитком сюжетно-рольової гри, а в контрольну групу діти з більш кращим розвитком сюжетно-рольової гри.

 

 

 

Як видно з результатів спостереження (таблиця 1 і 2) за ігровою діяльністю, рівні розвитку сюжетно-рольової гри у дітей з вадами слухового сприйняття різні, в більшості випадків відстають від розвитку однолітків зі збереженим розвитком. Особливо помітно відставання в частині ігрових відносин, діти не завжди можуть зрозуміти один одного, тому дорослий часто допомагає словесно позначити, тобто вербалізувати ігрову задачу.

Крім цього спостереження за дітьми групи №5 «Малята» показало, що у дітей з порушеним слухом, відсутня повноцінна мова, що часто призводить до непорозумінь і сварок, порушень в координації руху, неправильного осмислення рольових завдань, відставання в психічному розвитку.

Хоча діти з вадами слухового сприйняття відображали реальну дійсність, як і діти, які нормально чують, але дещо бідніше за змістом, так як сприйняття світу глухими дітьми здійснюється в умовах обмеженого мовного спілкування. Діти не могли самостійно виділити у сприйнятому основне, істотне, так як вони менш узагальнено відображали ту чи іншу сторону дійсності, ніж ті, що чують.

Схильність до буквального відображення в грі дійсності. Значний елемент механічного наслідування один одному під час ігор (стереотипне повторення ігрових дій: слів, ролей).

Якщо чуючі діти часто використовують у грі предмети, які у житті мають зовсім інше призначення (перенесення дій: олівець використовується в якості термометра). У цьому випадку діти з вадами слухового сприйняття відчували труднощі при ігровому заміщення предметів.

Спостереження за дітьми виявило, що в